Олена прийшла додому з магазину. Вона роззулася в коридорі і пішла на кухню, щоб викласти продукти, як раптом зупинилася на порозі.

За столом сидів її чоловік Василь і якось дивно дивися на Олену.

– О, а ти вже вдома! – здивувалась Олена. – Я думала ти пізніше будеш, ще навіть вечерю не встигла приготувати і…

– Олено, – зупинив дружину Василь. – Ти цей… Ти вибач мені, Оленко. Але йду я від тебе! Отак… Тільки давай не ображатися, гаразд? Дітям я допомагатиму. Ти не думай, що мені на них байдуже. Це не так! Я Євгена з Ігорем люблю, сама знаєш… Ну от якось так, Оленко… Отаке я хотів сказати.

Олена застигла і, нічого не розуміючи, подивилася на чоловіка.

Їй було зовсім незрозуміло, жартує він, чи говорить серйозно.

Про всяк випадок вона згадала сьогоднішню дату.

Ні, сьогодні явно не перше квітня, а це значить, що, швидше за все, Василь говорить серйозно.

Але якщо це так, то з чого це раптом, він вирішив піти з сімʼї?!

– Василю, – Олена впритул подивилася на чоловіка. – Якщо це жарт, то дуже недолугий! А якщо ні… То хотілося б спитати, що не так? Куди ти зібрався?

Василь важко зітхнув. Олена завжди була такою. Не жіночною, чи що…

За десять років життя з нею Василь жодного разу не бачив, щоб дружина плакала.

Завжди, у всіх ситуаціях, Олена залишалася холодною і твердою, а Василю хотілося щоб дружина, хоч іноді, поскаржилася, пригорнулася до його плеча, поплакала.

Але Олені всі ці жіночі слабкості були недоступні.

Через це Василь завжди вважав себе якимсь не таким, вважав, що його життя не повне…

Кілька разів він намагався поговорити з Оленою, переконати її, що не треба все вирішувати самій, але вона ніби його не чула й не бачила.

В останній рік Василь все дужче відчував свою непотрібність.

Йому здавалося, що Олена його зовсім не цінує і ставиться до нього якось байдуже, ніби він не потрібний. Ніби не такий вже й важливий…

Саме у той час у його житті з’явилася Ірина.

Він познайомився з нею у школі, куди прийшов по сина-першокласника.

Ірина прийшла туди по доньку, але діти затрималися і батькам довелося їх чекати.

Василь одразу помітив жінку і, несподівано для самого себе, завів з нею розмову про щось зовсім неважливе.

Ірина розмову легко підтримала, а через десять хвилин Василеві здавалося, що вони знайомі все життя.

Потім було кілька незначних зустрічей, після яких Василь зрозумів, що Ірина йому зовсім не байдужа.

Трохи пізніше він вирішив зізнатися Ірині у своїх почуттях і на його подив та відповіла йому взаємністю.

Після цього Василь твердо вирішив піти від Олени, але сказати їй про це було важко.

Кілька місяців він бігав між Оленою та Іриною і ось сьогодні нарешті зважився все розповісти дружині…

Василь чекав будь-чого, але тільки не такого погляду дружини, яким вона дивилася на нього зараз.

Холодного і пихатого…

У той час, поки Василь знітився під поглядом дружини, в її душі була справжня буря.

Так, зовні Олена залишалася спокійною, але це було лише зовні.

Вона дивилася на Василя і не могла збагнути, що вона зробила не так.

Все їхнє спільне життя вона намагалася допомагати чоловікові. Не лити сльози у нього на плечі, а бути справжньою підтримкою й опорою.

Тільки вона знала, як часом їй було важко, але вона трималася.

Заради сімʼї. Заради чоловіка та дітей…

– Васильку, – Олена запитливо подивилася на чоловіка. – Ти можеш мені пояснити, що трапилося? Якщо чесно, я нічого не розумію!

І тут Василя понесло…

Він сказав Олені все, що він про неї думав. Розповів їй про те, яка чудова Ірина і як сильно вона відрізняється від неї. Від Олени.

Олена вислухала чоловіка мовчки.

– Ну, по-перше, десять років я зовсім не помічала, що тобі щось не подобається.

По-друге, коли ти, наприклад, втратив роботу, я не дорікнула тебе жодним словом, а просто знайшла для себе додатковий підробіток.

По-третє, коли ти нудився і сумував, я витягувала тебе всіма правдами і неправдами.

Ну і по-четверте, якби ти сказав мені про те, що я, як дружина, тебе не влаштовую, то твої сумки давно б стояли зібраними і готовими до переїзду!

Василь вислухав дружину з ледь прихованим роздратуванням.

– Ось! Про це я й говорив! Ти мене ніколи не розуміла і не зрозумієш! Знаєш, Олено? Ірина – справжня жінка, а ти… Ти несправжня!

Олена посміхнулася. Вона встала і спокійно вийшла з кухні, де й відбувалася вся ця розмова.

Повернулася вона вже з валізою, яка належала її чоловікові.

– Ось, а це твої речі. Решту забереш завтра, коли діти будуть у школі. Не хочу, щоб вони це бачили.

Василь хотів щось сказати, але не став. Він узяв валізу і вийшов з квартири.

Олена залишилася сама. Вона знесилено сіла в крісло, закрила обличчя руками і беззвучно заплакала.

Сильна жінка? Олена себе такою не вважала…

…Минуло три місяці.

Василь жив в Ірини, але з кожним днем все більше розумів, що вона зовсім не така, якою здалася йому спочатку.

Щодня, з самого ранку, Ірина навантажувала Василя якимись проблемами, а вечорами було ще гірше.

Такого ритму він зовсім не очікував і все частіше і частіше почав замислюватися про те, що минуле його життя було не таким уже й поганим.

Він часто бачився з дітьми, але Олену з того дня не бачив жодного разу.

Зазвичай він під’їжджав до будинку і Євген з Ігорем виходили до нього.

Вони проводили разом якийсь час, а потім Василь привозив їх додому.

Олена не вийшла жодного разу. Вона зустрічала детей у під’їзді. Бачитися з Василем у неї не було жодного бажання…

Як би там не було, але Василь вирішив, що б там не стало побачиться з Оленою.

Пояснити їй все, якщо потрібно, за щось вибачитися, але взагалі-то Василь вважав, що Олена буде дуже рада поверненню чоловіка в сімʼю.

Однак, все виявилося зовсім не так, як він вирішив.

Олена, яку він чекав там, де вона працювала, після палкої промови про те, що він збирається повернутися додому, якось дивно посміхнулася.

Василь застиг від здивування.

– Знаєш, Васильку, – Олена багатозначно подивилася на чоловіка. – Я ось, що подумала… Не може бути у сім’ї двох жінок, а в нас саме так і відбувалося. Чоловіка не було, а дві жінки були. Ось ти сказав, що я несправжня. Ні, Василю. Це ти несправжній… Тому знаєш – ти був правий! Нам не треба бути разом. Нам краще ось так, як зараз.

Олена розвернулася і пішла у бік свого будинку. Вона більше жодного разу не обернулася…

А Василь? Василь зрозумів, що Олена більше ніколи не прийме його у своє життя. Бо вона така. Сильна жінка, якої він не вартий…

КІНЕЦЬ.