Я працюю уже вісім років водієм. Кожного ранку я бачу як зранку люди спішать на роботу і автобус у цю пору переповнений. А в ввечері теж завжди багато людей.

Вони постійно скаржаться, що потрібно частіше їздити, але я нічим не можу їм допомогти, бо їжджу за графіком. Живу та працюю я у невеликому місті, тому знаю багатьох людей, яких я везу.

Одного разу в автобус зайшла моя сусідка. Вона ніколи не їздила в маршрутці, а завжди їздила на власному автомобілі. Вона сіла недалеко від мене і усю дорогу розмовляла зі мною.

А я увесь цей час думав коли вона заплатить за проїзд. Жінка розповіла, що у неї зламалась машина і її зараз ремонтують. Сказала, що вона не звикла їздити в маршрутці. Вона приїхала до своєї зупинки і вийшла з маршрутки, а я так і не наважився сказати їй, щоб вона заплатила за проїзд.

Ввечері Олена сіла знову до мене у маршрутку. Вона зайшла і сказала, що їй пощастило, а потім вона сіла на сидіння та знову не заплатила. Мені було не зручно голосно говорити їй говорити, що потрібно заплатити за проїзд. Тому коли вона виходила я її покликав до себе і тихенько попросив оплатити проїзд.

А вона розізлилась на мене і сказала, що я безсовісний, бо вимагаю гроші за проїзд. Вона вибігла з маршрутки, так не заплативши.

Я не розумію, чому вона вирішила, що якщо я її сусід, то маю возити її безплатно. Правила для усіх пасажирів однакові, чому я маю робити винятки? Вона забезпечена жінка, яка добре заробляє. Коли відремонтує автомобіль, то знову буде їздити на ньому.

Після цього випадку Олена більше до мене у маршрутку не сідала. Вона зрозуміла, що халяви не буде.

КІНЕЦЬ.