Максимові виповнилося вже тридцять, коли він зробив Олені пропозицію. Олені – вчорашній студентці було приємно приймати залицяння чоловіка, що практично вже відбувся. Максим Костянтинович, будучи начальником одного з відділів великої фірми, мав і свою квартиру, і нову іномарку. Та й його заробіток, незважаючи на молоді роки, був пристойним.

Але незважаючи на явні успіхи на роботі,  Максим досі не мав коханої жінки. Причин цього було кілька. По-перше, Максим був весь у роботі, за що цінувало його керівництво. А по-друге, Максим дав собі слово, що до певного часу він не буде заводити жодних романів зі співробітницями офісу, і тим самим підвищив свою значущість в очах керівництва.

Адже жодного приводу пліткувати про цю молоду людину, яка чудово справлялася з роботою, не мала ні співробітники, ні співробітниці. Понаднормові, відрядження – ніщо його не лякало. Він завжди виправдовував надану йому довіру.

Співробітники офісу, а особливо співробітниці, були чимало здивовані такою зміною у поведінці Максима Костянтиновича. Адже він уперше прилюдно став надавати знаки уваги дівчині, яка щойно з’явилася у фірмі. Але й цей крок було зроблено ним з метою збільшити свої шанси на подальше просування службовими сходами.

Нещодавно йому стало відомо, що його кандидатура розглядається директором на можливе призначення головним інженером підприємства. Про це він випадково дізнався від начальника відділу з персоналу, яка заявила, що директор сумнівається, мовляв, як би у хлопця після цього призначення не пішла голова кругом.

«Адже як не кажи, молодий він ще, та ще й не одружений», – саме так висловився директор.

Часу на пошуки відповідної кандидатури Максим не мав. І він вирішив зробити пропозицію Олені. Причому зробив він це відразу після кількох побачень, пояснивши, що зачарований її красою. Подібне зізнання від статного красивого чоловіка, якого цінували в офісі, спантеличило Олену. У той час у неї не було мети якнайшвидше вискочити заміж. Навіть навпаки, вона хотіла, хоч якось зарекомендувати себе у професії, перш ніж зважитися на заміжжя.

І все-таки Олена на пропозицію відповіла згодою. Вже через місяць після весілля Олена зрозуміла, що матиме дитину. Вагітність протікала важко. Кілька разів Олену поміщали до стаціонару на збереження. У призначений термін Олена народила доньку. Після народження доньки Олена наївно сподівалася, що всі труднощі залишилися позаду.

Дитина виявилася дуже примхливою. Батьки Олени працювали та проживали на іншому кінці міста. Свекруха не збиралася няньчитися з дитиною. А чоловік був, як і раніше, весь у роботі. Всі труднощі, пов’язані з доглядом за дитиною, лягли на плечі молодої матері. Спала Олена уривками, харчувалася бутербродами, оскільки часу на приготування їжі вона не мала.

Невдовзі Олена зрозуміла, що вона видихається. І коли Максим вкотре відбув у відрядження, Олена зібрала речі та переїхало до своєї матері. Мати Олени, виростивши трьох дітей, мала навички догляду за немовлятами і почала надавати допомогу дочці. Відпочивши і відіспавшись, Олена стала приходити в себе.

На столі у матері завжди була смачна їжа, та й дитина стала менш примхливою. Чоловік повернувся з відрядження за три тижні і відразу заїхав за дружиною. Уявивши всю ту ситуацію, яка знову на неї чекає, Олена заявила.

– Максиме, я тільки-но стала приходити в себе. Чи можна я ще трохи поживу тут?

Це трохи розтяглося на місяць. Чим більше Олена була у матері, тим важче їй було повернутися додому. Вона все частіше почала ловити себе на думці, що її зовсім не тягне до чоловіка. Але незабаром у справу втрутилася мати Олени, заявивши, що це не справа жити порізно з чоловіком. Олена подумала, і почала збирати речі, але в цей час зателефонував чоловік, повідомивши, що він знову їде у відрядження.

Радості Олени не було меж. Вона знову могла перебувати у батьківському домі. Але все добре колись закінчується. Ось і для Олени настав час залишати батьківську хату. Цього разу, повернувшись із відрядження, чоловік вже не кликав Олену до себе. Ініціативу виявила Олена, але тепер вона вже не змогла до нього додзвонитися. І тоді Олена вирішила вирушити назустріч із чоловіком поки що без дитини.

Був вихідний день. Відчинивши двері своїм ключем, Олена одразу зрозуміла, що Максим у квартирі не один. У коридорі стояли жіночі туфлі. А потім на очах здивованої Олени з ванної кімнати вийшла дівчина. Олена відразу кинулась у спальну кімнату.

– Якщо ви шукаєте Максима, – сказала дівчина, то його викликали на роботу.

– Ви хто і що ви тут робите? – Запитала Олена незнайомку.

– А, я все зрозуміла, – сказала дівчина. – Ви його дружина, яка пішла від нього. Так ось ваше місце вже зайняте. Максим сказав, що він подає на розлучення і одразу після розлучення зробить мені пропозицію. Ти хоч знаєш, кого ти втратила? Максима Костянтиновича призначили на посаду головного інженера.

У першу секунду після такої звістки Олені захотілося влаштувати сварку з дівчиною. Але щось зупинило її. І вона мовчки покинула квартиру. І тільки опинившись на вулиці Олена почала обдумувати ситуацію.

«А я ж його не люблю і ніколи не любила. І ким я була для нього весь цей час? Просто сходинкою на його кар’єрних сходах. Тож може все, що трапилося, на краще».

Увечері Максим зателефонував до Олени, повідомивши, що він подає заяву на розлучення. Жодних заперечень з боку дружини він не почув.

КІНЕЦЬ.