-Ти знову повернувся так пізно.

Що ж це за робота така, що доводиться і вночі працювати? – допитувалася Олена у свого чоловіка Богдана.

-А тобі яка різниця, сама ж не працюєш!

Сіла на мою шию й ноги спустила, ще й щось їй не подобається – різко випалив чоловік.

-Я ж не просто так вдома сиджу. Якщо ти забувся, я нашого сина виховую.

Юрчик вже й не пам’ятає, який тато має вигляд.

Ти коли востаннє дитині увагу приділяв, проводив час разом із ним, ходив кудись гуляти?

-А гроші вам хто зароблятиме?

Як ти мене дістала своїми докорами.

Тільки й знаєш, що пилити. Краще б собою зайнялася. Поглянь у дзеркало, на кого ти схожа. Геть себе запустила. Мені соромно з такою дружиною на люди вийти.

Богдан пішов приймати душ, поки Олена стояла посеред їхньої спальні, наче помиями облита. Вона не чекала від чоловіка таких слів.

Так, можливо після народження первістка її тіло втратило колишні форми й на макіяж та зачіску часу не вистачає.

Проте вона не настільки страшна, щоб боятися з нею на люди виходити.

Роздуми жінки перебило повідомлення, що прийшло на телефон чоловіка. Вона поглянула туди машинально, без зайвого умислу.

«Коханий, ти був неперевершений. З нетерпінням чекаю на повторення».

От воно, яка робота не давала чоловіку вночі спокою. Олена зрозуміла, що більше не єдина жінка у житті Богдана. Серце боляче вистукувало у серці зрадженої дружини.

Коли чоловік вийшов із ванної кімнати й побачив свій телефон у руках Олени, одразу все зрозумів. Можна було більше не вигадувати різні історії для виправдання.

-Так, у мене є коханка.

Ти сама в цьому винна!

Олена більше не слухала й до ранку вирішила не чекати. Зібрала свої та дитячі речі, розбудила сонного Юрка, викликала таксі й поїхала до матері.

Чоловік не намагався її зупинити, не просив пробачення й до дитини йому було байдуже.

Через чотири місяці подружжя офіційно розлучилося. Олена та Богдан стали колишніми. Чоловік продовжував розважатися й жити на повну, забувши про дитину.

Молода матуся вирішила своє життя присвятити сину.

Про чоловіків та нові відносини вона навіть чути нічого не хотіла.

Юрчик ріс здібним хлопчиком. Коли почув, що тата більше з ними не буде, впевнено заявив матері, що зуміє про неї подбати. От він, її маленький захисник, справжній та єдиний чоловік заради якого варто жити. Через усе пережите, Олена швидко повернулася у попередню форму. Влаштувалася на роботу, щоб забезпечувати себе та дитину. На вихідних весь час проводила з дитиною.

Між мамою та сином склалися міцні довірливі стосунки.

Якось Юрко попросив відвести його до парку атракціонів. Це була п’ятниця, Олена відпросилася раніше з роботи. Жінка поспішала, щоб встигнути виконати дитяче прохання, тому необачно вирішила перейти дорогу там, де не слід.

Зустрічний автомобіль вона не помітила.

Добре, що водій зумів вчасно загальмувати, але травму Олена таки отримала.

Водій автомобіля відвіз її у лікарню.

Олені накладали шви, а її рятівник не відходив від неї ні на мить, постійно тримаючи за руку.

-Не знав, що такі дорослі дівчатка можуть боятися голки – жартував Арсен, коли Олена мало не втратила свідомість, побачивши лікаря з інструментом.

-Мені зараз не до жартів – перелякано захищалася постраждала.

Того дня на атракціони вони таки не встигли. Натомість Арсен повів свою нову знайому та її сина до розважального дитячого центру. Поки Юрчик грався, Олена та Арсен мали змогу познайомитися ближче. Між молодими людьми одразу спалахнули почуття. Відмовлятися від другого шансу, який їй давала доля жінка не збиралася. Наразі вони проживають разом у квартирі чоловіка. Він прийняв Юрчика за рідного сина. Олена знову чекає на дитину. Хто у них народиться поки невідомо.

Проте відомо одне – ця дитинка матиме люблячих батьків та братика.

КІНЕЦЬ.