Мені тридцять п’ять років. Я до сих пір одна. Мені катастрофічно не щастить з протилежною статтю. Я вже серйозно побоююся, що залишуся старою дівою.

Рік тому на дні народження колеги я познайомилася з одним чоловіком. Він був родичем іменинниці. Олексій поводився дуже галантно з жінками, тому він мені відразу сподобався. Після свята він дізнався у колеги мій номер і став дзвонити.

Ми дуже мило базікали по телефону. Скоро Олексій з’явився на порозі мого будинку з букетом квітів, приблизно так почався наш роман.

Він мені настільки сподобався, що мене навіть не відштовхнуло те, що він з села. Через півроку Олексій зробив мені пропозицію.

Я розуміла, що він поспішає, але все одно погодилася. Тоді він запросив мене в село, щоб я познайомилася з його мамою. Ця жінка з самого порога стала демонструвати неповагу до мене.

Вона насміхалася наді мною через те, що я міська. -Як же ти будеш жити, якщо нічого робити не вмієш? -Я достатньо заробляю, щоб купувати собі все необхідне.

-Але ти ж після весілля будеш жити в селі!

-З якого дива?

У мене є відмінна квартира в місті.

Олексій і його мати серйозно розраховували, що я кину роботу і квартиру і переберуся в село доїти корів і вислуховувати докори свекрухи! Коли Олексій дізнався, що я нікуди переїжджати не збираюся, влаштував сkандал і kинув мене. Я навіть рада, що все так склалося.

КІНЕЦЬ.