Як тільки улюблений син Марини Ігорівни вирішив одружитися, вона на всю залу на весіллі заявила:

– Я до онуків зовсім не готова! Сподіваюся, що ви ще кілька років почекайте з цим…

– Відпочиватимете не більше двох років, – розсміялася у відповідь наречена, вирішивши пом’якшити ситуацію перед гостями та родичами і звести все на жарт.

Однак для себе Віра відразу взяла на замітку слова свекрухи, зрозумівши, що жінка говорила від щирого серця.

Коли через рік рідні дізналися, що молоде подружжя матиме поповнення в сім’ї, Марина Ігорівна перша ж почала розповідати направо й наліво усім про те, що в неї скоро з’явиться онука.

Сину ж і невістці при кожній зустрічі жінка розповідала про те, що вони неподумавши вирішили завести дитину, не встигнувши купити своє власне житло.

– Мамо, якщо ми тобі не говорили про квартиру, це не означає, що ми нічого не робимо! – обурився Олексій, якому набридли розмови матері.

– Так? – Марина Ігорівна одразу зачепилася за слова сина і вирішила вивідати у нього обстановку. – Кредит на житло вирішили взяти? Треба було раніше! З дитиною ви тепер його не виплатите!

– Нам дають кредит під низький відсоток. Тільки початковий внесок треба зробити, – не втримався чоловік і виклав усе матері.

– Багато? – насторожено поцікавилася жінка.

– Триста тисяч, – збентежено знизав плечима Олексій.

– Нічого собі, і де ви таку суму взяли? – хитро примружилася Марина Ігорівна. – Я дуже здивована!

– Назбирали частину, а частину теща дала, – чоловік збентежено почухав спітнілу шию.

– Нічого собі. Ну я б теж вам дала, якби я мала б, що давати, – натягнуто хихикнула жінка. – Коли брати надумали?

– У вівторок. Нам уже схвалили все, треба тільки підходящий варіант знайти, – Олексій був трохи збентежений тим, що розказав матері про їх із дружиною таємницею.

Наступного дня на роботу до чоловіка забігла сполошена Марина Ігорівна.

– Синку, я у вас, здається, минулого разу годинник свій загубила. Не знаходили? – заторохтіла жінка.

– Начебто ні, – задумливо знизав плечима Олексій.

– Дай мені ключі від квартири, я сама подивлюсь, – Марина Ігорівна простягла руку.

Чоловік сумнівався кілька секунд у своєму рішенні, але все-таки не наважився відмовити матері.

Жінка із задоволеним виглядом схопила ключі і, поклавши їх у кишеню, поспішила на вихід.

Олексій і гадки не мав, що накоїв, коли дав доступ Марини Ігорівні до своєї квартири.

Не бажаючи марнувати час, жінка викликала таксі і поїхала до будинку сина та невістки.

Через двадцять хвилин вона вже ходила їхньою квартирою і заглядала в кожен кут.

Ні, жінка шукала не годинник, а дещо інше. Вона шукала гроші, відкладені подружжям на початковий внесок із кредиту.

Марина Ігорівна чудово пам’ятала, як учора син поділився з нею тим, що в нього з дружиною припасена велика сума.

– Де ж вони можуть бути? – бігала з кутка в куток жінка. – Куди б я на їхньому місці заховала таку велику суму? – додала вона, задумливо почухавши пальцями лоба.

Несподівано Марині Ігорівні на думку спала чудова ідея. Жінка побігла до спальні і стала нишпорити рукою під матрацом.

Нічого не знайшовши там, Марина Ігорівна важко зітхнула і присіла на пом’яте ліжко.

Раптом її осяяло. Вона підскочила до шафи і стала нишпорити по кишенях верхнього одягу.

– Так, сховали, називається, – сказала жінка і витягла з кишені шуби невістки купюри.

Вдихнувши аромат надрукованого паперу, Марина Ігорівна задоволено усміхнулася і взяла потрібну суму.

Про те, що вона позичила із грошей, відкладених на початковий внесок двадцять купюр, жінка вирішила нікому не казати.

Похапцем повернувши ключі синові, Марина Ігорівна рушила додому. Олексій навіть не встиг запитати, чи вдалося їй знайти свій годинник.

Навіщо саме приходила мати, чоловік дізнався лише ближче до вечора, коли його з роботи зустріла засмучена Віра.

– Хто був у нас у квартирі? – жінка кинулася до Олексія.

– Ніхто. А що сталося? – чоловік почав нервово потирати шию, розуміючи, що Віра не просто так запитує у нього з приводу сторонніх у будинку.

– З кишені моєї шуби зникли гроші! – вигукнула дівчина.

– Як це зникли? – здивовано перепитав чоловік. – Ти впевнена? Може, кудись випали?

– Куди вони могли випасти з кишені? Не кажи нісенітниць.

– Бути такого не може, – заперечив Олексій.

Він відкрив шафу й очам своїм не повірив.

На превеликий подив, чоловік теж не дорахувався грошей. Він ще кілька разів перерахував, але це не допомогло повернути пропажу.

– Плед на ліжку був пом’ятий, а це значить, що тут хтось був, – стояла на своєму Віра. – Не бреши мені! Якби це був незнайомець якийсь, він узяв би всю суму, а не її частину!

Зрозумівши, що відмовлятися зовсім марно, чоловік узяв волю в кулак і вирішив розповісти дружині про матір.

– Годинник? Який годинник? Вона в нас нічого не залишала… Стривай, Марина Ігорівна знала про кредит і те, що в нас є гроші? – запитала Віра і насторожилася.

– Так, я їй учора випадково проговорився, – похмуро відповів Олексій.

– Дзвони матері! Негайно! – сказала дівчина.

Чоловік із винуватим виглядом став дзвонити Марини Ігорівні. Коли він завів розмову про гроші, жінка почала відпиратися.

– Нічого я не брала, пошукала годинник і пішла.

– Мамо, якщо ти не зізнаєшся, нам доведеться викликати кого треба, – сказав Олексій.

Близько пів хвилини Марина Ігорівна мовчала, а потім нарешті заплакала і зізналася:

– Так, це я взяла гроші. У твоєї сестри зламався ноутбук. Грошей на покупку нового немає. Ти вчора сказав, що у вас є початковий внесок, ось я й позичила частину з них. Я все віддам, не хвилюйся…

– Ти ж знаєш, що через три дні ми братимемо кредит! Чим, на твою думку, ми платитимемо? – почав галасувати у слухавку чоловік. – Ти нас дуже сильно підставила.

– Позичте у когось цю суму. Вам же ж якось вдалося назбирати таку суму, значить, знаєте, де можна ще взяти, – незворушно відповіла Марина Ігорівна.

Олексій нічого не встиг відповісти матері, оскільки Віра забрала з його рук телефон.

– Якщо не повернете гроші за два дні, я подам заяву. Ми не дозволяли брати вам жодних грошей з нашої шафи! – грізно сказала дівчина.

– Віро, припини! – чоловік докірливо глянув на дружину. – Це зайве!

– Тоді скажи матері якось по-іншому повернути гроші! – засмучена Віра дала чоловікові телефон.

Дівчина не знала, що саме сказав чоловік Марині Ігорівні, але вже наступного дня вона принесла назад гроші…

Проте з того моменту свекруха припинила всі контакти з невісткою і навіть не з’явилася на перший зубок внука…

КІНЕЦЬ.