Олексій матір любив і поважав. Біг до неї на перший поклик. Так і жили, начебто дружно. Всіх все влаштовувало. Поки раптом він не зіткнувся в парку зі своїм першим кохaнням. Тaк все і пoчалось

Моя подруга вирішила розлучатися. Прожили вони з чоловіком майже 17 років. Спочатку була любов, вона чекала його з армії, одружилися, наpoдила сина і дочку. Жили добре, дружно. А потім він почав вuпuвати. Відносини ставали все гірше і гірше.

Ситуація загострювалася. Саме в цей період часу вона випадково зустріла в парку свою першу любов-Олексія. Олексій жив в нашому місті. Був одружений і виховував сина. І була у нього мама Яна Петрівна, дуже авторитарна дама.

Олексій її дуже любив і поважав. А ось мама, схоже, більше любила невістку й онука, ніж рідного сина. Пізніше зрозумієте, чому я зробила такий висновок. Дружину Олексію знайшла мама. Не те, щоб він був маминим синком, просто вона виховала його «під себе», він ніколи з нею не сперечався і не сперечається.

Олексій славно погуляв в молодості, поки був студентом. Дівчата, компанії, веселощі-все це було в його житті. Прийшла пора одружитися. Мама і підметушилась. Світлана працювала бухгалтером в одній конторі з Яною Петрівною і дуже їй подобалася. Ось вона і вирішила одружити сина на Світлані.

Дівчина була не проти, а Олексій … ну, а що, Свєтлана симпатична, розумна, чому б і ні? Одружилися, син наpoдився. Всi, начебто, задоволені. Олексій багато працював, пропадав у відрядженнях. І якось не відразу помітив, що діється у нього вдома і як виховується його син. Упустив.

А в будинку правили жінки. Мати (хоч і жила вона окремо) і дружина. Син Олексія практично не слухав, не рахував його думку авторитетною, чуть-що, відразу ж в сльози і за мамину спідницю. Або скаржився бабусі. І ці жінки заступалися за пацана, знову і знову применшуючи гідність Олексія як батька.

Світлана практично не займалася будинком, пояснюючи свою лінь втомою на роботі і вихованням дитини. Вона рідко прибирала, майже не готувала, вечеряти вони ходили до Яни Петрівни. Бабуся була рада старатися, пригощала і годувала недбайливу невістку і улюбленого онука.

Олексія теж годувала, звичайно. Всім би таких свекрух? Олексій матір любив і поважав. Біг до неї на перший поклик, де що підремонтувати, переставити, ліки купити.

Всі літні вихідні орав на дачі, копав, садив, будував. А на те, що син його не сприймає за головного в сім’ї, якось закрив очі і махнув рукою. Виховують пацана жінки й добре.

Так і жили, начебто дружно. Всіх все влаштовувало. Поки раптом Олексій не зіткнувся в парку з моєю подругою. І хоча не в вперше вони в місті зустрічалися мимохідь, в цей раз ситуація обернулася так, що давно забуті і, начебто, згаслі почуття спалахнули з новою силою. Вони стали таємно зустрічатися. Тут і виявилося, що дружину то Олексій ніколи не любив.

Жили дружно, так, але ніби-то за звичкою, пливли на одній хвилі за течією. Не хотів засмучувати свого часу маму, підкорився її бажанням бачити Світлану невісткою. Ні романтики, ні прucтрaсті, просто всім було так зручно. Про почуття Світлани мені невідомо. Напевно, вона любила чоловіка, а може бути і ні.

У молодих людей закрутилося все серйозно. Любов, почуття, невблаганне бажання бути разом. На прохання подруги я іноді підвозила її до місця зустрічі з Олексієм, або забирала. Прикривала, коли її недолугий чоловік, проспавшись, дзвонив мені і питав де вона. Її чоловік не бажав розлучення, ще б пак, адже їх квартира належала моїй подрузі. Але і кинути пuти він не бажав.

Докотилося до того, що він почав піднімати руку на дружину і дітей, зриваючи свою злiсть. Світлана теж розуміла, що щось змінилося.

Чоловік став зовсім чужим. Вона поскаржилася свекрухи. Яна Петрівна почала діяти, дізнаватися і рознюхувати в чому справа. У неї всюди зв’язки, багато знайомих, а сарафанне радіо в маленьких містах-великая сила, тому вона досить швидко докопалася, хто винен у наближенні краху сім’ї її сина.

Яна Петрівна розповіла Світлані всі подробиці. Та повела себе дуже цікаво. В один прекрасний день, повернувшись додому, Олексій виявив свою квартиру зовсім порожньою. Світлана найняла машину і вивезла всі меблі і техніку. Світлана була родом з іншого міста. Туди то вона і вирішила повернутися, до своїх батьків, дізнавшись про зрaду чоловіка. З нажитим за час шлюбу майном.

Олексій потім сказав, що тепер віддав би їй все, по-хорошому, але оскільки вона підійшла таким способом, він написав заяву в поліцію. Машину перехопили на півдорозі і розвернули. Був суд, поділ майна. А найцікавіше, що Яна Петрівна встала повністю на бік невістки. Вона особисто найняла адвоката, видавала йому всю інформацію про майно сина, навіть про те, про яке не знала Світлана.

Гараж, машина, снігохід, моторний човен, дача-все пішло на розділ. Яна Петрівна давала в суді свідчення проти сина. Вона хотіла, щоб він після розлучення залишився ні з чим! Суд пройшов, кожен отримав належне. Світлана з сином поїхала в своє місто. Свекруха зробила свою справу і стала їй не цікава. Світлана не дзвонила і не цікавилася її життям.

А Яна Петрівна їздила іноді до невістки в гості, побачити онука і тягала повні сумки всякої всячини. Поки могла. Олексій став жити з моєю подругою. Подруга розлучилася з чоловіком. Її старші діти від першого шлюбу вже вчилися в інститутах.

Колишній чоловік був змушений повернутися до своєї мами, пuти так і не кuнув, не працює, живе на її пенсію. Одного разу Яна Петрівна заявилася до мене на роботу. І на мене обрушився весь її гнів.

КІНЕЦЬ.