Олександр сидів собі на риболовлі, як раптом звідкись раптом з’явилася якась дама і стала набридати. Не знав чоловік, яким важливим був той день.

 

Олександр насолоджувався рибалкою, тишею та самотністю. — Клює? — Раптом почув він дзвінкий жіночий голос. Олександр аж підстрибнув від її голосу. — Тихіше, дівчино. Ви мені рибу налякаєте, — зашикав на неї чоловік. — Значить у вас хороший улов, — трохи тихіше сказала дівчина. — Дівчино, йшли б ви звідси, — насупився Олександр. — Ви боїтеся, що я виловлю більше риби, ніж ви? — посміхнулася вона.

– Ні. Просто я хочу побути один, — Олександр все ще сподівався позбутися настирливої сусідки. — Боїтеся, що хтось нас сфоткає та покаже вашій дружині? — посміхнулася вона. — Дівчино, що вам від мене треба? — Чоловік поглядом благав її забратися від нього подалі. — Мені потрібний експерт. — Хто? – здивувався Олександр. — Той, хто навчить мене користуватися вудкою.

Хочу навчитися ловити рибу, пояснила дівчина. — Рибалка – це не для вас. Вам необхідне інше заняття, — подивившись на неї уклав він. – Знаю. Але в нас, наступного тижня, намічено пікнік на річці. І наші чоловіки хочуть там порибалити. От я й хочу, щоб ви мене піднатаскали в рибалці, щоб не виглядати поруч із ними невчим, — пояснила вона своє бажання. — Ну, чому я. Он навколо скільки рибалок. – Ви інтелігентна людина, — безапеляційно сказала дівчина. — Чого?! — Так Олександра ще ніхто не називав. – Ви мене не послали, як інші.

Допоможіть мені. Вам що шкода? Мене, до речі, Тетяною звуть, — представилася дівчина. — Олександр. — Ось! Чи не Сашко, не Саня, а Олександр. Кажу ж – інтелігентна людина. Навчіть, будь ласка? А? – Таня подивилася на Олександра поглядом кота з мультфільму Шрек. — Сідайте, — зітхнув приречено Олександр. — А дружина не приревнює? — Я холостий. — Не турбуйтеся. Я теж не заміжня… За рік вони одружилися.

КІНЕЦЬ.