Олег зайшов додому в роздумах. Його дружина Наталя вже давно не їздить із ним до його батьків.

Вона взагалі нічого не хотіла знати про його родину.

Вони так часто сварилися через його родичів, що він уже й не хотів обговорювати це питання.

-Ну як зʼїздив? – Наталка вийшла зі спальні.

Молодший син Ігор міцно спав у мами на руках.

Олег подивився на дружину і молодшого сина і посміхнувся. Як вона все встигає? У них же троє дітей.

-Напевно, я більше туди не поїду. Не раді мені там з порожніми руками.

-А хліба хоч додому купив? – Наталка пішла на кухню, і поставила чайник.

-Купив. Який ти любиш, – він зняв рюкзак і дістав хліб.

-Зараз Ігоря в ліжечко покладу і розкажеш. – Наталка пішла до кімнати.

-А що розповідати дружині? Зізнатися що вона була права, – міркував Олег. – Так. Права…

Олег підійшов до шафки. Він насипав у чашку цукор, чай, і сів за стіл, чекаючи окріп.

-Коли він здійснив поворот не туди? – думав чоловік.

Їх у батьків було троє. Старший Степан, потім через рік Олена і ще через рік – Олег.

Сім’я була простою, робітничою. Жили у трикімнатній квартирі, яку встигли отримати батьки.

Жили скромно, Олег за Семеном одяг доношував,

Оленці віддавала одяг родичка батька від своєї дочки.

Після училища Степан пішов вчитися в училище, а Оленка закінчила одинадцять класів і народила старшого сина.

Олег же закінчив одинадцять класів і вступив до інституту, який мало не полишив через місяць.

Батьки були зайняті недолугою дочкою і на молодшого сина грошей зовсім не лишалося. А його стипендії на проїзд із їхнього містечка до столиці не вистачало.

Тоді йому допоміг декан з місцем в гуртожитку, а заразом прилаштував його на кафедру, адже після переїзду Олега в гуртожиток, йому перестали давати грошей навіть на продукти.

Закінчивши інститут Олег хотів повернутись додому, але там місця йому не було.

В одній кімнаті Оленка вже з двома дітьми, а в іншій Степан співмешканку привів.

Так і залишився Олег у місті. Добре хоч із роботою пощастило. Його після практики запросили працювати. Зняв Олег ліжко-місце в гуртожитку і почав працювати.

До батьків їздив кілька разів на місяць. Спочатку якихось гостинців возив племінникам, потім пішло поїхало і ось він уже сумками тягав продукти батькам, речі племінникам. Але при цьому намагався накопичити гроші хоча б на свій куточок. Нехай кімнатку, але свою…

З Наталкою він познайомився, коли купував ту саму кімнатку. Наталя її продавала. Дісталася вона їй від якогось родича.

Їй вона була ні до чого, а батьки дівчини додали їй грошей, щоб вона купила квартиру.

Поки оформляли угоду, то познайомилися поближче.

Після знайомства з Наталкою справи в Олега пішли вгору. І на роботі підвищення і зарплата більша стала. Коли вони одружилися, то стали жити у квартирі Наталки. Хоч і однокімнатна, але їм двом було добре.

Наталка спочатку разом із чоловіком їздила до його батьків, але потім почала відмовлятися.

-Пробач коханий, але не можу я дивитися, як вони з тебе гроші тягнуть. Твій брат рік уже не працює, а ти його дружину і дитину годуєш. А твоя сестра третю чекає не зрозуміло від кого!

-Наталю, ти не розумієш, це моя сім’я! Я повинен їм допомагати у скрутну хвилину. Коли мені потрібна буде допомога, то вони мені допоможуть.

-Не допоможуть. Ти їм потрібен до тих пір, поки ти їх усіх годуєш!

-Не говори такого, ми сім’я!

Коли Наталка завагітніла, то постало питання з житлом.

Вона зібрала всі накопичення і взяли в кредит трикімнатну квартиру. Вони вирішили одразу брати велику, бо хотіли двох дітей.

Кімнатку Олега вони здавали в оренду. Копійки, але вже якісь гроші. Жили поки що у квартирі Наталки, бо їхня нова і велика квартира ще будувалася. А потім ремонт і все інше…

Тільки от в них замість однієї дитини одразу двійнята зʼявилися. Грошей дуже не вистачало. Добре що Олега знову підвищили.

Тільки от до батьків Олег не припиняв їздити та возити сумки з продуктами.

-Ну не правильно це. Твої батьки навіть онукам ніякої іграшки не подарували. А ти їм все возиш і возиш.

-Наталю, ну як ти не розумієш, батькам потрібна допомога. Я ж їхній син. Ми ж не бідуємо, не останній шматок хліба доїдаємо, – заспокоював її Олег.

Та й не міг він інакше. Коли він приїжджав, племінники одразу бігли до нього і починали запитувати, що він привіз. Мама писала список продуктів до наступного приїзду.

Ось і квартира добудувалася. Коли нарешті закінчили ремонт, виявилося, що Наталя знову вагітна. Вона навіть на роботу до пуття вийти не встигла.

-Олеже, ну ти зрозумій, ми не можемо собі дозволити утримувати твою рідню. У нас тепер троє дітей і я невідомо, коли на роботу вийду.

-Наталю, як ти не розумієш, я допомагаю їм зараз, а вони допоможуть мені, коли мені допомога потрібна буде.

-Знаєш що, якщо ти так у них впевнений, то наступного разу коли поїдеш до родичів, прийди з порожніми руками і попроси грошей у борг, бо тобі дуже треба дітям. І якщо я не маю рації, то я більше ні слова не скажу!

Засмучувати дружину Олег не хотів, але довести,що вона не права якраз дуже хотілося.

Коли він поїхав до батьків, то нічого не купив, тільки племінникам по шоколадці.

-Вибач мамо, все що зміг, – Олег виклав на стіл все що привіз.

-Як це що зміг?! Я ж просила Ігореві новий телефон, – сестра аж встала зі стільчика. – У мене грошей на нього немає, а хлопцеві нормальний телефон потрібний!

-А де моя улюблена ковбаса? – брат теж був невдоволений.

-Вибачте, у нас грошей немає. На роботі труднощі, – Олег не міг повірити у те що відбувається.

-Якщо грошей немає, то не треба було третього народжувати, – мати невдоволено скривилася. – І чому ти мені купив не всі пігулки, які я замовляла?

-Мамо, я минулого разу тобі купив великі пачки, їх мало більше ніж на місяць вистачити.

-Ха! Так вона їх Петрівні продає зі знижкою, – засміявся брат. – Ось їй і не вистачає.

-Що? Ти продаєш те, що я купую тобі, сусідці?

Мати зиркнула на старшого сина.

-Ні, звичайно. Як ти міг таке подумати?!

-Я хотів грошей попросити. Нам треба терміново заплатити за квартиру.

-Не можете собі дозволити, не треба було купувати, – сестра з незадоволеним виглядом вийшла з кухні.

-Наступний раз щоб ковбаси привіз, – брат теж вийшов з кухні.

-Мамо, мені терміново треба, — Олег сподівався, що хоч матір спілкувалася з ним не через гроші.

-Немає у мене грошей, нема! І наступного разу привези все за списком!

-Вибач мамо, але у мене немає більше грошей для тебе, – Олег вийшов з квартири, а мати кричала йому вслід, що він невдячний…

Вже підійшовши до будинку Олег згадав, що Наталка попросила зайти та купити свіжого хліба.

Він зайшов у магазин. Коли він оплатив карткою покупку, то йому надійшло повідомлення про залишок на рахунку.

Олег глянув на повідомлення і здивувався сумі, яка там була.

Це ті гроші, які він не витратив на родичів.

Він озирнувся. Йому дуже захотілося їх витратити на дружину та дітей.

У сусідньому будинку була ювелірна крамниця і саме туди він і попрямував.

Коли Наталка вийшла зі спальні, Олег уже розмішував чай.

-Ну як ти?

-Та ось подумав, що у мене прекрасна дружина і я так нічого тобі і не подарував на народження Ігорчика, – Олег дістав із кишені коробочку і віддав дружині.

Наталка відставила чашку з чаєм і відкрила подарунок. Це був ланцюжок з кулоном у вигляді краплі з дрібними камінчиками. Вони виблискували, як роса.

-Звідки гроші? Ти ж учора забрав усе зі скарбнички, щоб заплатити за квартиру.

-Трохи заощадив на сімейних витратах.

-Ти в мене найкращий, – Наталя обійняла чоловіка.

Вона була рада, що він нарешті зрозумів, що його родичі всі ці роки за його рахунок створювали собі комфорт.

З рідними Олег майже перестав спілкуватися. Мати дзвонила, вимагала, щоб він привіз продукти і заплатив їй квартплату.

Сестра дзвонила і вимагала подарунки дітям.

Брат був такий ображений на відсутність ковбаси, що перестав дзвонити.

Але Олег мав інші плани на свої гроші.

Він свій будинок хотів побудувати, щоб його дітям місця було більше…