Вони з дружиною були разом багато років, з першого курсу інституту. Минулого року відгуляли випускний наймолодшої дитини. Коли діти залишили батьківський дім, все почало змінюватись. Звичайно, Олег і далі ходив на роботу, приносив досить пристойну зарплату. Та й по дому так само завжди все підтримував в порядку.

Але дружина ніби не помічала його. Під час вечері чи сніданку вона не любила розмовляти. Одразу після трапези йшла до своєї кімнати і читала книги. Чоловік вже навіть не пам’ятав коли вони останній раз розмовляли відверто про їхнє життя. Просто проживали кожен день за одним і тим самим сценарієм.

Через деякий час дружина натякнула спочатку Олегу, що було б добре спати в окремих спальнях. Мовляв, він розмовляє уві сні, а в неї сон занадто чутливий. Так і зробили. Перший час ще раз на тиждень бачились в чиїйсь із кімнат задля подружніх обов’язків. Але це продовжувалось недовго. Через місяць вони вже жили кожен по своїх кімнатах, наче сусіди.

Якогось дня Олег мав зустріч по роботі у центральній кав’ярні міста. Компаньйон затримувався, і Олег замовив ще одну чашку кави. До нього підійшла симпатична офіціантка і почала з ним розмову. Про день, про погоду, а згодом і про нього самого. Того ж вечора Олег знову прийшов до кав’ярні, щоб запросити дівчину на побачення. Він був на сьомому небі від щастя та усвідомлення того, що хтось ним ще цікавиться. І як людиною, і як чоловіком. Він навіть довго не міг обрати в чому піти на побачення.

Олег не жалівся на своє домашні обов’язки, та все ж  вони бували інколи досить обтяжливими. А кожного вечора десь в місті його чекала прекрасна дівчина, яка сповнювала його життя насолодою. Олег ледь встигав з роботою, домом і коханкою. Добре, що хоч дружина нічого не помічала, поводила себе як і раніше.

Власне, чоловіку було абсолютно байдуже чи дізнається дружина про його роман. Кожен ранок він відчував себе окриленим і радісним. А кожного вечора він з нетерпінням йшов на зустріч з молодою коханкою. Друзі, звичайно, помітили зміни, що відбувались з Олегом.  Та він лиш загадково мовчав. Він знову відчував себе молодим. Проте навіть в молодості він не відчував себе настільки закоханим.

В черговий день Олег прийшов на зустріч з дівчиною. Але так і не дочекався її. Спочатку Олег не хвилювався, вона часто запізнювалась. Та вже через декілька годин почав нервово телефонувати їй раз за разом. На вулиці стояв пізній вечір, могло статись що завгодно.

Олег не знаходив собі місця. Особливо коли зрозумів, що не знає де живе його коханка. Вони завжди орендували квартиру на добу для своїх зустрічей. Йому якось і в голову не приходило дізнатись адресу. Та пізніше одна з колег дівчини вирішила йому розповісти, що та зустрічається не тільки з ним. Вона влаштувалась саме в центральну кав’ярню, щоб знайти собі багатого чоловіка. Яким Олег не виявився.

Олег одразу повернувся додому. Та стало тільки гірше. Йому хотілось з кимось поговорити про все. Дружині про таке не розповідають. Діти давно виросли і роз’їхались. Тому схилив Олег свою голову на коліна та й зажурився. Аж тут почув тихий плач з вітальні.

Зайшов, а там його дружина сидить і гірко плаче. Він спочатку оторопів, а кілька хвилин потому запитав що сталось. Дружина почала розповідати все, що мала на серці. Про те, що боялась його втратити через пері ознаки старіння. Про те, що він – це найдорожче в її житті. А Олег тільки дивувався тому, які цікаві сюрпризи може піднести життя.  Це ж потрібно було стільки всього пережити, щоб знайти своє щастя.

КІНЕЦЬ.