Оксана та Ігор жили разом протягом року, не будучи офіційно одруженими, вважаючи, що свідоцтво про шлюб не потрібне для їхніх стосунків.

Спочатку Ігор був ніжний і дбайливий щодо Оксани, яка насолоджувалася своїм сімейним життям. Батьки з обох боків підтримували їх фінансово, що було вкрай важливим, оскільки Ігор був єдиним здобувачем, поки Оксана закінчувала навчання в університеті.

Їм пощастило, що вони мали двокімнатну квартиру, подаровану Оксані її бабусею, розташовану неподалік батьківського будинку Ігоря.

Після того, як Оксана закінчила університет і почала працювати, вона майже одразу пішла у декретну відпустку. Однак у цей період ставлення Ігоря почало кардинально змінюватись. Він втратив інтерес до Оксани, на чию зовнішність та настрій впливала вагітність.

Ігор почав уникати домашніх обов’язків, проводити більше часу на роботі чи з друзями та займатися старими захопленнями.

Оксана, спантеличена і зачеплена відстороненістю чоловіка, мовчала, уникаючи конфронтації. У міру того, як прогресувала її вагітність, байдужість Ігоря лише зростала. Він навіть вважав за краще вирушити на рибалку замість того, щоб бути присутнім при народженні їхньої дитини.

Після повернення Оксани з пологового будинку з дитиною зневага Ігоря стала очевиднішою. Він не виявляв особливого інтересу до дитини і навіть припустив якось, що, можливо, не він батько хлопчика.

Відносини погіршилися остаточно, коли Ігор відверто зізнався, що більше не любить Оксану, і висловив небажання підтримувати їхнього сина. Надана сама собі, Оксана зіткнулася також і зі зміненою динамікою відносин з родиною Ігоря.

Його мати, колись близька та добродушна, віддалилася, тоді як батько Ігоря несподівано запропонував підтримку, часто відвідуючи та допомагаючи з дитиною.

Попри все Оксана продовжувала сподіватися, що Ігор може змінитися. Однак її надії впали, коли Ігор привів у будинок своїх батьків нову дівчину, змусивши Оксану стати свідком їхнього щастя. Не в силах винести всього цього, вона здала свою квартиру та переїхала до батьків.

Через 6 років Оксана повернулася до рідного району зі своїм новим чоловіком, сином та дочкою.

Першого ж вечора вони зіткнулися з матір’ю Ігоря, яка вказала на сина Оксани і назвала його своїм онуком. Однак новий чоловік Оксани рішуче наполіг на тому, що вона щось переплутала. Оксана рухалася далі, зосередившись на своїй новій родині.

Її чоловік знайшов добре оплачувану роботу, і їхнє життя тепер було наповнене достатком. Єдиним зв’язком із родиною Ігоря залишався його батько, який часто відвідував дітей Оксани та з величезною радістю грав з ними.

Ігор тим часом продовжував свої швидкоплинні стосунки, повністю уникаючи будь-якої взаємодії зі своїм сином.

КІНЕЦЬ.