Оксана завжди була відома своїм спокоєм та терпимістю. Вона приділяла багато часу своїм хобі та колекції цінних предметів, включаючи її улюблену вазу, яка стояла на столі у вітальні.

Якось вона запросила свою подругу та її бешкетного 5-річного сина в гості. Вечір почався радісно: діти грали, а дорослі розмовляли.

Але раптово, під час гри, маленький хлопчик ненароком ударив м’ячем у стіл, і ваза впала на підлогу, розбившись вщент. Оксана в цей момент глянула на розбиту вазу і в її очах промайнуло розуміння того, що зникли роки терпимості та спокою.

Вона раптово закричала в люті, що налякало навіть дитину. Її гнів був величезним, адже ваза була не лише цінною річчю, а й символом її стійкості.

Подруга була приголомшена і вибачалася, а маленький хлопчик дивився на розбиті уламки з подивом і страхом. Однак незабаром гнів Оксани змінився усвідомленням, що вона перегнула ціпок.

Вона підійшла до хлопчика, взяла його за руку і сказала йому, що все гаразд, і що найважливіше – те, що ніхто не постраждав.

Вони удвох почали збирати розбиті уламки вази, і в цей момент Оксана зрозуміла, що іноді пристрасть та емоції можуть заглушити справжні цінності.

Вона обійняла хлопчика і посміхнулася, розповівши йому, що важливі не речі, а стосунки та дружба. У результаті цей випадок став для Оксани уроком про те, що спокій і розуміння набагато цінніші, ніж найдорожча ваза.

КІНЕЦЬ.