Оксана була на кухні, коли через відчинене вікно почула голос листоноші Ніни.

– Радуйся, тобі лист прийшов!

– Виrукнула Ніна. Швидко витерши руки об кухонний рушник, Оксана вибігла надвір за конвертом. Ніна не поспішала йти, їй було цікаво дізнатися зміст листа.

Оксана сказала їй, що в неї на плиті залишився суп і попрощалася з зацікавленою подругою. Повернувшись на кухню, Оксана сіла за стіл і відкрила конверт.

У листі було написано: “Оксано! Не чекай на мене. Я не повернуся додому. Я зустрів свою долю. Дітям, думаю, все поясниш сама. Пробач мені, Віктор”. Тремтячими руками вона зім’яла листа і відкинула його вбік. Опустивши голову на складені на столі руки, вона заплакала.

Коли Катя прийшла додому зі школи, вона застала маму у такому стані. Вона спитала, що сталося з татом, але Оксана сердито відповіла, що батька у них більше немає, і кивнула на зім’ятий аркуш паперу. Оксана знову заплакала. Катя підняла та розгорнула папір. Вона прочитала текст і вигукнула, що не вірить, що батько ось так зрадив їх. Вона наполягала, щоб мати боролася за свого чоловіка та свою сім’ю.

Оксана, вражена впевненістю та силою переконання доньки, вирішила вирушити на пошуки чоловіка. Їй завжди було не по собі від його рішення поїхати на ці заробітки, але до приїзду їхнього сина зі служби залишалося лише шість місяців. Їм були потрібні гроші на його весілля.

Оксана приїхала до міста, де працював Віктор, і запитала у робітників, що поверталися зі зміни, де його можна знайти. Вона підійшла до гуртожитку за вказаною адресою і постукала у двері його кімнати. Віктор запросив Оксану увійти. Він розповів їй правду про те, що сталося.

Пізно ввечері Віктору дали зарплату, і він вирішив відправити гроші додому наступного дня вранці. Вони всією командою приїхали до гуртожитку та були запрошені до однієї кімнати, де відзначався день народження. Коли хлопці повернулися до своєї кімнати, Віктор сховав зарплату під матрац.

Василь, товариш по команді, попросив ключ, щоб побути наодинці зі своєю подругою Зіною, яка прийшла до нього. Віктор і віддав другові ключ.

Вранці Віктор виявив, що гроші зникли. Він попросив Олега та Василя нікому не говорити, а Оксані відправив листа, щоб вона не чекала від чоловіка грошей на найближчий час.

З того часу минув тиждень. Оксана сердилась, що Віктор кинув їх через гроші і навіть не спромігся розповісти їй правду. Вона звернулася до поліції і знайшла Зіну, яка, як виявилося, взяла гроші та сховала їх. Гроші повернули Віктору, а Зіна незабаром залишила країну, щоб уникнути проблем із поліцією. Оксана та Віктор разом повернулися додому.

Сидячи в купе, вони раділи, що змогли зберегти сім’ю, раділи своєму коханню і щастю, майбутньому весіллі сина і настільки розумній і рішучій дочці. Віктор вибачився за свій поганий вчинок, і всі залишились щасливими.

КІНЕЦЬ.