– Ой, Маринко, як добре, що ти є у мене. Знову твоя допомога потрібна, – Зоя щебетала як завжди, наче нічого і не сталося.

– А що цього разу? – запитала Марина.

– Дріб’язок, мені потрібно 500 доларів. Ти ж маєш, я знаю. Ти сама хвалилася, що на машину відкладаєш. А у мене виникла непередбачувана ситуація, розумієш.

Зоя прийшла в гості до Марини, начебто поговорити, бо давно не бачилися, але у неї був план – позичити у подруги гроші, до того ж, вона була впевнена, що і цього разу Марина їй не відмовить, не така вона людина.

– Зоя, а на що тобі гроші потрібні? Ти ж мені ще попередній борг не повернула, – спокійно зауважила Марина, не намагаючись докоряти подрузі, але вона просто хотіла для себе зʼясувати, куди та діває гроші.

– Та я щось захопилася, на свята накупила собі трохи одягу, то влізла в борги з кредитної карти, а якщо я не поверну ці кошти до завтра, то виросте пеня. Маринко, ти стаєш схожою на мого чоловіка – хочеш контролювати мої витрати, – єхидно протягнула Зоя.

Марина дуже любила свою подругу, і завжди намагалася їй допомогти, якщо це було в її силах, але все частіше вона помічала, що подруга не цінує її зусиль, а сприймає все як належне, навіть більше, у Марини закралася думка, що Зоя її використовує.

Але вона відразу відганяла від себе ці думки, бо ж Зою вона знає з дитинства, вони разом в школу ходили, за одною партою сиділи.

Потім разом в університеті вчилися.

Їхня дружба була ідеальною до появи в їхньому житті Дмитра. Хлопець ледь не зруйнував їхню ідилію.

Спочатку Дмитро зустрічався з Мариною, але коли вона познайомила їх з Зоєю, все змінилося. Діма став чужим, перестав їй телефонувати і кликати на побачення.

– Він мене любить. Так буває. Маринко, тобі ж не шкода, правда? Ти ж бажаєш щастя своїй найкращій подрузі? А твоє щастя тебе обовʼязково знайде, – щебетала Зоя.

І Марина змирилася. Навіть на весіллі дружкою була.

У Зої з Дмитром народилося двоє діток, у них все добре. А от Марина після цього чомусь ніяк не могла влаштувати своє особисте життя.

Зараз дівчатам по 35 років, а Марина досі сама – ні сімʼї, ні дітей. Вся в роботі. От зараз вирішила гроші собі на машину відкладати.

Похвалилася своїми планами найкращій подрузі, а та рада старатися – за першої кращої нагоди приходить до Марини, щоб позичити гроші. А головне, не завжди навіть повертає борг, бо вважає, що подрузі і так занадто добре живеться.

Підставила Зоя Марину і на роботі, але вона і це їй пробачила. Бо Зоя все подала так, що по-іншому вона просто не могла вчинити.

Ситуація була ось яка. Зоя вийшла з декрету і шукала роботу. Тоді Марина і попросила свого шефа, щоб взяв на роботу і її подругу. Так вони ще й стали колегами.

Коли звільнилося місце начальника відділу, усі були впевнені, що ним стане Марина, бо вона як ніхто заслуговувала на це. Але через подругу омріяного підвищення Марина не отримала.

Зоя пішла до начальника і стала себе пропонувати на цю посаду, мовляв, у неї двоє дітей, і гроші їй більше потрібні. А щоб Марину і зовсім усунути, вона наговорила усякого про неї, чого навіть близько не було.

В підсумку, це місце не отримала ні Зоя, ні Марина.

І таких випадків, коли Зоя чинила не зовсім правильно по відношенню до подруги було чимало, але Марина, намагаючись зберегти їхню дружбу, старалася на все закривати очі.

А цього разу вона вирішила не мовчати і вперше в житті відмовила подрузі у її проханні.

– Зоя, ти вибач, але я тобі не можу позичити гроші.

– Як? Вони ж у тебе просто в шухляді лежать, а мені вони могли б допомогти, – Зоя намагалася ще й присоромити подругу. Але коли зрозуміла, що Марина не жартує, пішла від неї дуже ображена.

– Живи з своїми грошима. Нема у тебе більше подруги, якщо ти така, – кинула вона на прощання.

А яка ваша думка? Чи правильно вчинила Марина? Чи вона і справді зазналася, як вважає Зоя?

Джерело