– Ой дівчата, вчора закрила двадцять сім банок огірків і тринадцять банок помідорів. Втомилася нереально. А ще ж кабачкову ікру треба. І компоти різні. Мої за зиму шістдесят банок випивають. Я не знаю де вже сили брати?

– Ніна Петрівна, та навіщо вам стільки? Ваші діти з вами вже давно не живуть. Вам з чоловіком і десять банок огірків з помідорами вистачить. Та й компоту банок п’ятнадцять. Ви що все це продаєте?

– Та яке там. Дочка не закриває нічого. Каже, що немає часу. Двоє маленьких дітей, робота і чоловік, який мало заробляє.

– А невістка що?

– А вона не вміє. І не хоче. Хитра, мої закрутки їсть і нахвалює. Кажу їй, давай навчу. А вона лише посміхається

– Ох, і посадили ви собі на шию своїх дітей з їх сім’ями.

– А що ж я можу тепер зробити?

– А ви скажіть, що зacлaблu, і тепер, закривати і готувати на них не зможете.

– Спробую.

Пройшло кілька тижнів. Нана Петрівна розцвіла і зміцніла. Замість готовок і закруток, які вона так не любила, після роботи жінка з чоловіком гуляти в парк. Десять тисяч кроків для здоров’я роблять.

– Ніна Петрівна, ви аж помолоділи.

– Спасибі, дівчатка. Це все завдяки вам.

– Як ваші родичі сприйняли новини про відмову готувати для них?

– Спочатку не повірили. Почали пропонувати допомогу. А як вони можуть допомогти? Банки чи овочі помити? Так манікюр шкода. Цибулю або часник почистити? Смердить сильно. Овочі нарізати? Терпіння не хватає. То чим вони можуть допомогти? А потім просили рецепти. А потім вибрали нову тактику.

Назвали мене безсовісною. І не розмовляють. Кажуть, що мамі шкода трохи овочів для своїх улюблених дітей і онуків. Кажуть, що і так багато роблять для нас з батьком. А що вони роблять? Грошима допомагають? Не допомагають. Фізично допомагають на городах? Так ні, спину боятися надірвати.

– І що ви, переживаєте тепер?

– Ні, дівчатка. Ми з чоловіком зрозуміли. Яких дітей виростили, те й отримали. Тепер вирішили пожити для себе.