– …Оголошую вас чоловіком і дружиною!Наталя посміхнулася, дивлячись на молодят, яких вітали родичі, із заздрістю подивилася на шикарні автомобілі, що стояли біля ЗАГСу і попрямувала у кімнату відпочинку.Мабуть, кожна жінка чула ці слова, які оголошують її дружиною.Наталя ж їх тільки говорила…

За три роки, які вона пропрацювала у ЗАГСі весільною реєстраторкою, напевно, тисячу разів!І постійно мріяла, що колись ці слова скажуть і їй…П’ять років тому вона закінчила інститут культури, але…

Ось у деяких талант, природжені артисти!Багато її однокурсників головні ролі у театрах грають.А їй тільки дрібні ролі перепадали, та й то не завжди. Ну, не входила вона в роль.За два роки пішла з театру. В їхньому ЗАГСі терміново потрібен був весільний реєстратор.Влаштували конкурс, і Наталя його виграла.

І ось у роль весільної реєстраторки вона увійшла одразу!А в коханні їй не щастило. Красунею вона не була, але завжди в гарній сукні або костюмі, трохи гордовита, вона викликала якусь боязкість у чоловіків.Нещодавно їй виповнилося двадцять вісім років.…Наталя зайшла у кімнату відпочинку. Двоє її колег пили чай.

Взимку вони працювали по двоє. Влітку та восени у п’ятницю та суботу доводилося працювати втрьох.Іноді бувало по десять весіль на день. Вона поклала на стіл коробку цукерок, яку їй дав, хтось із родичів чергової пари.– Наталко, ти чого така невесела? – запитала її колежанка, яка працювала тут вже чверть століття.

– Теж хочеш бути нареченою?– Галино Василівно, перестаньте! – з роздратуванням сказала Наталя.– Гаразд не ображайся! Знайдеш нареченого, ми тобі зробимо таку реєстрацію. Усі ахнуть!– Де його знайти цього нареченого?– Надто вже ти розбірлива, – сказала Ліза, її друга колежанка. – Тобі все принца давай!– Та не потрібен мені принц! Нормального чоловіка…

– Мабуть, проблеми у твого нареченого. Ось вирішаться його проблеми, і він прийде до тебе. І буде в тебе найкрасивіше весілля, я прочитаю промову. Навколо будуть родичі, а поряд коханий, – Галина Василівна встала з-за столу. – Добре, я пішла. Моя черга……

Наталя повернулась додому вже надвечір. Вона виклала на стіл три коробки з цукерками, дві гарні пляшки ігристого, величезний букет квітів.– Наталко, ти чого така сумна? – підійшов до неї батько і став розглядати подарунки.– Відчепись від неї, – озвалася мати.

– Не знаєш, чому дочка сумна?– Піду, відпочину! – Наталя попрямувала до своєї кімнати.– У всіх субота вихідний, а у неї найважчий день, – пробурчала слідом мати.– Годі тобі бурчати, – усміхнувся батько. – Дочка завжди чиста, гарна ходить. Он тобі цукерки приносить!Батьки у Наталки були простими людьми.

Пишалися, що донька здобула освіту. Збирали гроші їй на весілля, ось тільки, щось весілля й досі нема.Мати дуже засмучувалася з цього приводу…Пройшов тиждень. Знову субота. У всіх вихідний день чи свято, а Наталя зі своїми колегами має організовувати свята, робити людей щасливими.

Не давала їй спокою фраза, сказана жартома Галиною Василівною минулого тижня:– Де ти мій суджений? Які у тебе проблеми і чому ти досі не знайшов мене? Я ж чекаю!Вона прийшла у ЗАГС, відкинула усі сумні думки. Вона має добре грати свою роль, навіть якщо важко на душі……Ось і чергова пара. Все як завжди, дружба і дружка, родичі.– Яка серйозна пара.

Дружба явно старший за молодих, якийсь увесь серйозний. Мабуть, двоюрідний брат нареченого. Дружбу могли б вибрати і красивішого… Так, який сценарій для них вибрати?У думках у Наталі цих сценаріїв було з десяток, і вона намагалася вибрати той, який найбільше сподобається і молодим, і їхнім родичам і найчастіше вона вгадувала.

– Мабуть, найкраще підійде з обітницею… Дуже вже всі серйозні…Наталя відчувала, що зі сценарієм і цього разу вгадала.Молоді давали обітниці вірності, родичі, застигши, слухали їх, а дружба дивився… На неї!Промова була сказана. Родичі кинулися вітати молодих, а Наталя попрямувала до своєї кімнати.

І раптом свідок зробив крок вбік і перегородив їй дорогу.– Наталко!Вона пильно подивилася на його обличчя і застигла від несподіванки. Вона не могла згадати, але вона знала його!Чоловік посміхнувся:– Пам’ятаєш наш восьмий клас і хлопчика, який сидів за тобою.– Славко?!Підійшов батько нареченого, простягнув Наталі пакет:

– Дякую вам за таку чудову реєстрацію!Він взяв за руку свідка і потяг за молодими, щось жваво говорячи.Славко обернувся і зустрівся поглядом із весільним Наталею……Минула неділя і понеділок – це були вихідні у ЗАГСі. У вівторок теж особливо роботи нема, тільки заяви приймали і чай пили.

Ближче до кінця робочого дня в кімнату відпочинку забігла колежанка Наталі, Ліза.Вона підскочила до вікна і махнула рукою:– Наталю, ходи сюди!– Що? – теж підійшла та до вікна.– Он подивися, біля кіоску чоловік стоїть. На тебе чекає. Він заходив запитував про тебе…Наталя глянула, куди показувала подруга й застигла від побаченого.

– Цього не може бути, – тільки й пробурмотіла вона.То був Славко…Наталка подивилася на годинник і заметушилась по кімнаті.– Іди! – махнула рукою Галина Василівна.Вона все зрозуміла……Наталя вийшла, намагаючись не дивитись у його бік. Майнула думка:– А раптом не помітить?Трохи повернула голову…

Він уже біг до неї!– Доброго дня, Наталю!– Доброго дня, Славко! – спробувала приховати радісну посмішку Наталя, але не вийшло.– Можна, я проведу тебе додому!– А раптом у мене чоловік?– Ні, – він усміхнувся і похитав головою. – Я вже дізнався…– Ходімо! – усміхнулася Наталка і взяла його під руку, а пройшовши трохи попросила: – Розповідай, що з тобою було після восьмого класу!– Закінчив коледж.

Пішов працювати. Потім на заробітки подався в Німеччину… От рік я в Україні вже. Хочу невеличкий бізнес відкрити…Він глянув їй у вічі.– А ти як, Наталко?– Закінчила інститут культури. Акторка з мене не вийшла, стала весільною реєстраторкою. Три роки вже, – і раптом спитала: – А у сімейному житті в тебе як?– Неодружений.

– Це чому?– Не знаю. Мій друг все жартував:– Славко, ти сам, бо десь чекає на тебе твоя половинка, і обов’язково дочекається!– Мені недавно Галина Василівна, вона найстарша у нас, сказала, що у мого нареченого проблеми. Як тільки він вирішить їх, то одразу прийде до мене.…Був вівторок. Галина Василівна приймала заяви на реєстрацію.

Вівторок і середу комусь доводилося сидіти, заяви приймати, а сьогодні їй самій.

– Щось Наташка останній тиждень, наче на крилах літає, – думала вона.

– На сьогодні відгул взяла. Схоже, закохалася. А ось і вона сама… І з чоловіком!

– Здрастуйте, Галино Василівно!

– Вітаю! – кивнув і її супутник.

– Ти чого тут Наталко? – ахнула Галина Василівна.

– В тебе ж вихідний.

– А ми заяву прийшли подавати!

– Яку? – але тут же скочила зі стільця.

– Наталко… На реєстрацію?!

– Так…– …Оголошую вас чоловіком і дружиною! – сказала Галина Василівна.Наталка дивилася на свою старшу колегу по роботі і в її очах були сльози радості.Навколо родичі, колеги, а поряд… Поряд коханий…