Односельці казали, що Яна точно покине свого чоловіка, у якого різко поrіршилося здоров’я. Але вони почали соромитися своїх слів.

Багато років тому Яну, енергійну молоду жінку, родичі часто питали про її сімейний стан. Тітка і мати дражнили і переживали з приводу її заміжжя, що дуже дратувало Яну.

У неї був прямий погляд на це питання – їй потрібний добрий чоловік, який міг би забезпечити їй гідне життя. Шість років тому Яна закінчила технікум та працювала бухгалтером у сільраді. Однак, коли у раді змінилося керівництво, старих співробітників, зокрема й Яну, звільнили. Вона, як і її колишні колеги, насилу знайшла нову роботу.

Незважаючи на розчарування, вона залишалася веселою та доброю людиною, проводила час з мамою та тіткою, збираючи та продаючи ягоди та гриби, домашні соління та варення.

Коли після виснажливих 2-річних пошуків Яна знайшла роботу у приватній сільськогосподарській компанії, це було схоже на подарунок долі.

Її перші заробітки були багатообіцяючими, що спонукало її почати розглядати можливість оренди житла. Незабаром після отримання першої зарплати вона знайшла потрібну квартиру.

Приблизно водночас вона зустріла на автовокзалі свого шкільного товариша Дмитра. Вони возз’єдналися та провели ніч у будинку його бабусі, фантазуючи про своє спільне майбутнє.

Незабаром вони почали жити разом у орендованій квартирі, поки в будинку Дмитра йшов ремонт. Коли Яна виявила, що вагітна, вони вирішили одружитися.

Незабаром у них народився син, якого вони назвали Сашком. Проте їхнє щастя було перервано, коли Дмитру довелося виїхати на роботу до Польщі. За кілька тижнів він повернувся нездоровим і нездатним працювати.

По селу поповзли чутки про те, що Яна його покинула, і вона дуже переживала з цього приводу. Якось уночі Дмитро висловив свої побоювання, припустивши, що вона покине його через його стан. Обурена, Яна пояснила йому, що його, як і раніше, цінують і люблять.

Вона заохочувала його робити фізичні вправи та піклуватися про їхнього сина. Односельці вже соромилися своїх колишніх упереджень щодо Яни.

Перед лицем труднощів вона виявила дивовижну силу та відданість своїй сім’ї. Подружжя вирішило повінчатися в місцевій церкві, що стало черговим свідченням їхнього непохитного кохання.

КІНЕЦЬ.