Навесні до мене звернулася мама з проханням допомогти посадити картоплю. Я з радістю погодився поїхати з дружиною, щоб допомогти їй, розуміючи, що вона живе одна і потребує підтримки.

Я припустив, що мій брат Павло, який жив неподалік з дружиною і двома синами, також буде допомагати, оскільки було б справедливо розділити відповідальність між нами, рідними братами.

Фінансова ситуація Павла  була схожа на мою, він заробляв приблизно стільки ж, але його дружина часто відчувала незадоволення їхніми доходами.

Вона часто просила матеріальної допомоги у нашої мами, а брат, бажаючи догодити дружині, купував їй дорогі подарунки. Нещодавно Павло втратив роботу, і наша сім’я з розумінням поставилася до його ситуації. Мама навіть частину пенсії віддає для брата, а він вважає, шо це норма.

Після закінчення робочого тижня ми приїхали в село садити картоплю, я помітив, що Павла і невістки Каті немає. Ми з дружиною тяжко працювали два дні, відчуваючи себе виснаженими від роботи.

У вересні я знав, що мама віддасть більшу частину врожаю картоплі Павлу, оскільки вважала, що я зможу її купити, в той час як мій брат завжди відчував фінансову потребу.

Одного вечора мама підійшла до мене і попросила 10 тисяч  гривень на ремонт хати, і я охоче дав їй гроші. Однак через кілька місяців я дізнався, що вона віддала ці гроші моєму братові. Павло зізнався, що витратив ці гроші на купівлю автомобіля, і йому не вистачило пару тисяч, тому наша мама його виручила.

Женю, хата зовсім просіла, дах тече. Скоро осінь. І грошей в мене нема, щоб хоч щось поремонтувати.

Це одкровення залишило мене розчарованим і використаним. Я  щиро допоміг мамі,  але вона віддала гроші Павлу. Я відчув, що якщо їй знадобиться більше фінансової допомоги в майбутньому, я не зможу її надати.

Я вважаю, що Павло повинен взяти на себе відповідальність і допомогти нашій мамі, оскільки я більше не хочу, щоб мене використовували в такий спосіб.

КІНЕЦЬ.