– То чому ти не йдеш до неї, якщо любиш її, – запитала я свого чоловіка, чим поставила його в ступор.

– Олено, що ти таке кажеш? Немає в мене нікого, – став відмахуватися Валерій, та було пізно, бо я вже все знала.

– Не треба брехати ні мені, ні собі. Якщо надумав йти – іди, тримати не буду. Наш син виріс, тепер нас мало що поєднує, – кажу.

Нам з чоловіком по 50 років, маємо одного дорослого сина, який з нами не живе, і я давно помітила, що чоловік віддалився від мене. Та я не намагалася привернути його увагу, бо вирішила, що я і так забагато за 27 років йому служила, а тепер настав час і про себе подумати.

Я зайнялася своїм зовнішнім виглядом, оновила гардероб, купивши собі кілька гарних, модних речей. Стала я і в салони краси ходити, робити на постійній основі манікюр, зачіску, чого раніше ніколи не робила.

Одним словом, ми з чоловіком жили в одній квартирі, але як чужі люди. А одного разу я в перукарні познайомилася з жінкою, яка за дивним збігом обставин виявилася коханкою мого чоловіка.

Лариса виявилася дуже говіркою, і усім присутнім виливала свою душу, що вона зустрічається з одруженим чоловіком, а він ніяк не може наважитися піти з сім’ї.

Потім вона ще й нам усім показала їхнє спільне фото. Добре, що я сиділа в цей час, бо інакше я би впала. Та вигляду я не подала, що цього красеня-ловеласа я знаю.

– І давно це у вас? – уточнила я.

– Та вже, років три як тягнеться, а він ніяк не може наважитися від неї піти, – поскаржилася нам Лариса.

З своїм чоловіком ми познайомилися, як в сумбурні 90-ті роки я їздила на закупівлі товарів в Польщу і Туреччину.

Під час однієї із поїздок я познайомилася зі своїм першим чоловіком, Валерієм. Удвох вести ринковий бізнес було набагато простіше, і справа, як то кажуть, пішла. Відкрили кілька точок, найняли реалізаторів, з’явилися вільні гроші та вільний час.

Я думала, що коли у нас з’являться гроші, то буде легше жити, але все стало навпаки. Наше життя змінилося кардинально, і я не можу сказати, що лише в кращу сторону.

Мій чоловік відчув смак ситого і забезпеченого життя, і насолоджувався ним. А на мені була вся робота – товар, податкова, вирішення інших проблем.

Коли я зрозуміла, що я одна не можу все тягнути на собі – і будинок, і бізнес, і сина, я скинула з себе частину обов’язків, перестала активно займатися бізнесом, і залишила собі лише одну точку на ринку, щоб нам вистачало на життя.

Чоловік теж знайшов роботу, і ми стали заробляти гроші незалежно одне від одного, але продовжували жити як сім’я.

Все змінилося тоді, коли наш син поїхав з дому. Це стало переломним моментом у наших стосунках. Бо до того ми хоч могли про проблеми сина з чоловіком поговорити, а тепер і того не стало.

Коли доля нас з Ларисою звела, я зрозуміла, що це знак, бо в житті нічого не відбувається просто так.

Та коли я вирішила поговорити про це з чоловіком, він не зізнався, а робив вигляд, що він про це нічого не знає, а я все вигадую.

Свого чоловіка я добре вивчила за 27 років сімейного життя, тому я підготувалася наперед. В перукарні я попросила номер телефону цієї Лариси, і вона мені його люб’язно дала.

А потім я запросила її на каву, і вона погодилася. В те саме кафе я запросила і свого чоловіка, підлаштувала все так, ніби то мені дуже треба його допомоги.

Оце була зустріч! Чоловік знову намагався зробити вигляд, що не знає Лариси, але вона від несподіванки їх видала, підбігши першою до Валерія.

Він розвернувся і пішов. Я теж пішла слідом за ним. А вдома у нас відбулася серйозна розмова.

– Чому ти не йдеш до неї? – запитала я чоловіка.

– Тому що ніхто в 50 років з сім’ї не йде, з теплого і насидженого місця, – спокійно пояснив мені чоловік. – А на Ларису ти не ображайся, вона тут ні до чого. Не буде Лариса, буде інша, – додав він.

Я не знаю, що мені робити. Якщо розлучатися, то треба ділити будинок, тобто треба і мені з’їжджати з насидженого місця. А я не готова жити в гірших умовах, ніж живу зараз.

Виявляється, після 50-ти і справді не хочеться щось змінювати, якими б нестерпними не були умови, ми все терпимо, бо боїмося, що стане гірше.

Дайте пораду, може комусь знайома така ситуація. Що робити?

Джерело