Одного дня я якраз поверталася з роботи.

По дорозі забрала свого маленького сина з дитячого садочка і зателефонувала чоловікові, щоб він нас забрав та довіз додому, якщо має змогу, бо йшов дощ.

Андрій попросив нам зайти до його батьків, він якраз був у них.

Чоловік сказав, що потім разом поїдемо додому, коли він вирішить усі питання.

Мої свекри жили недалеко від садочка нашого сина.

Тому ми поспішили туди, адже це був найкращий варіант, так, як додому ще далеко.

Зайшовши у квартиру, я відразу пішла на кухню, звідки почула знайомі голоси.

Там сиділи свекор, свекруха, мій чоловік, його рідна сестра зі своїм чоловіком.

Побачивши мене, свекруха моя відразу підвелася і ввічливо попросила почекати їх в кімнаті, поки вони порадяться між собою, адже мають вирішити серйозні питання.

Я слухняно вийшла, краєм ока помітивши, що мій чоловік навіть не заперечив зовсім матері своїй.

Я нічого не могла зрозуміти, адже там сидів їхній зять.

Виходить, що саме його запросили, а мене, чомусь, попросили вийти за двері.

Коли свекруха запросила пити чай, я відмовилася і сказала чоловікові, що потрібно їхати.

Пояснила усім, що в мене багато справ вдома і дитині потрібно готувати вечерю.

Мій чоловік неохоче підвівся, і ми пішли додому.

Дорогою запитала Андрія, що то було?

Чому мене попросили вийти, коли там уся родина сиділа, усі крім мене?

Адже я також частинка родини. Чи може ні? Знову говорила я.

Чоловік лише відповів, щоб не ображалася на них усіх, немає за що.

Мені все це не подобалося. Я лише запитала, про що вони розмовляли.

Чоловік неохоче став розповідати про непросту розмову зі своїми батьками.

Виходить так, що у його сестри двоє дітей. Їм тісно у двокімнатній квартирі, зовсім місця мало для всіх.

Тому його мама запропонувала, щоб ми продали свою квартиру, купили однокімнатну, решту грошей віддали зовиці, її доньці.

Вони також продадуть свою і куплять трикімнатну, щоб усім вистачало місця, так буде справедливо.

Сказати що я була дуже здивована, то не сказати нічого. А як же ми? Запитала.

Чи наша дитина повинна жити з нами в одній кімнаті?

А якщо в нас буде друга дитина, то свекри продадуть свою квартиру і куплять нам трикімнатну?

На це запитання Андрій змовчав. Треба уточнити.

Річ у тім, що коли ми одружувалися, свекри подарували нам і своїй дочці по двокімнатній квартирі. Наразі вирішили нас стіснити. Дочка їм виявилася ріднішою, бо в неї більше дітей.

Але я не зможу нічого вдіяти, все залежить від чоловіка.

Адже квартира належить саме йому, він її власник, а мене і сина навіть там він не приписав, говорив, що так буде менше комунальних платити.

Наразі я з сином приписані в моїх батьків, вони можуть платити великі комунальні за мене.

Якщо чоловік захоче зробити так, як говорить йому родина.

Я, після того, декілька днів не розмовляла з чоловіком, не можу всі свої думки до купи зібрати.

А потім дізналася, що чекаю дитину.

Нехай свекри з зовицею в другому місці шукають гроші для своєї рідної дочки.

Але мені прикро, що чоловік не зрадів цій новині, а лише засмутився, думає, що він тепер своїй рідні скаже.

Тепер у мене дуже складний період, стосунки з Андрієм зіпсувала родина його.

Як мені тепер далі бути?

КІНЕЦЬ.