Одного разу я поділився своїми переживаннями з мамою, тоді вона й зізналася, що я навряд чи стану батьком. Моє життя перетворилося на «до» та «після».
Я ніколи не думав, що така радісна подія, як народження дитини, перетвориться для мене на справжнє жахіття.
Зі своєю дружиною Юлею я познайомився в барі. Весела, ефектна дівчина першою до мене підійшла й пригостила випивкою. Ми всю ніч розмовляли про все на світі й ні про що водночас. На ранок я зрозумів, що хочу на ній одружитися.
Юля сприйняла мою пропозицію, як жарт й захотіла спершу перевірити нашу сумісність в побуті. Три місяці ми жили разом й зайвий раз переконалися, що створені один для одного. Зіграли весілля.
Моє життя перетворилося на «до» та «після». Дружина робила мене найщасливішим чоловіком у світі. Ідилія в наших стосунках в усіх оточуючих викликала заздрість, а ми на те не зважали. Просто кохали один одного.
В плані інтимних стосунків ми з дружиною жили відкрито, але зробити дитину не виходило. Не те щоб ми дуже сильно цього хотіли та роки швидко збігають й ми не молодіємо. Одного разу я поділився своїми переживаннями з мамою, тоді вона й зізналася, що я навряд чи стану батьком, бо в дитинстві перехворів «свинкою».
Я не збирався приховувати це від дружини, тому того ж вечора про все розповів. Юля мене підтримала. До теми батьківства ми більше не поверталися. До того часу поки кохана не дізналася, що вагітна.
Трапилося справжнє диво, ми чекали на нашого первістка. Цій новині зраділи усі, окрім моєї матері. Я б ніколи не повірив у те, що дружина могла мене зрадити. Та слова матері не давали мені спокою, а раптом дитина дійсно не від мене.
У нас народився хлопчик. Неможливо передати словами та почуття, які пробуджуються у серці, коли ви берете на руки власну кровинку. Уві мої сумніви стосовно дитини розвіялися тієї миті, коли я побачив свого сина.
Після виписки з пологового я не відпускав Петрика ні на мить. Допомагав дружині в усьому. Чим старшим ставав син, тим сильніше я його любив. А от бабуся так і не заспокоїлася. Коли онуку виповнилося 4 місяці, вона почала говорити, що дитина на мене абсолютно не схожа.
Я не знаю, як її заспокоїти. Можливо здати якісь аналізи чи зробити тест ДНК. Та якщо про це дізнається дружина, усе може закінчитися вкрай негативно, особливо для мене. Я не хочу ризикувати своїм щастям через підозри матері, але і її сумніви стосовно батьківства отруюють мене зсередини.
КІНЕЦЬ.