Ще саме в той час ще коли я навчалася в інституті, зізнаюся щиро, я не відрізнялася особливим розумом та кмітливістю, була молодою та безтурботною, мала свої інтереси, як на цей молодий вік.

І судячи з усього, як я вже бачу зараз, цим вирішив скористатися мій майбутній чоловік, який мав серйозні наміри зробити все на свій лад.

Лише шкодую про те, що, на жаль, я цього не змогла вчасно помітити, була неуважною та мрійливою і ще й щиро закоханою жінкою. Можливо, ще не пізно і варто щось робити?

Я вийшла заміж 7 років тому.

Перед заміжжям чоловік сказав, що нам потрібно краще взнати одне одного, щоб планувати майбутнє. Я погодилася.

Спочатку ми орендували квартиру, а потім вирішили купити власне житло. У мене були чималі заощадження, решту доклав чоловік, сказав, що йому дуже допомогли батьки.

Звісно, основна частина коштів була Миколи, адже у мене небагато грошей було, майно оформили на нього.

Трішки поживши разом, ми зрозуміли, що хочемо бути однією сім’єю, нам добре і вирішили одружитися.

Наша сімейне життя почалася з хороших покупок, на які в мене вже теж були складені свої власні гроші, які ми давно планували, відкладали, але так і не змогли купити до весілля: ми відразу купили дві машини для мене та мого чоловіка і гарну велику дачу, яка була в чудовому стані. Але все це записали на мого чоловіка.

Я тоді, правду кажучи, й гадки не мала, що є якась різниця, тому навіть не стала сперечатися. Тим більше це все наше, спільне все, сімейне.

Згодом частинами ми разом з Миколою почали купувати і в квартиру нові меблі, техніку та інший побутовий інвентар.

Дітей у нас поки немає, тому всі наші гроші складалися в загальний бюджет, а після ми з чоловіком сідали і обговорювали майбутні покупки.

Мене всі ці роки все повністю влаштовувало, ми так гарно жили, добре розуміли одне одного. Заробляли ми з чоловіком досить хороші гроші, тому могли собі дозволити буквально все, ні в чому не маючи потреби, навіть і у скрутні часи, які траплялися у нас, як і у всіх людей: і відпочинок за кордоном декілька разів на рік, і салон краси, і дорогий ресторан. Весь наш капітал ми тримали вдома, а не в банку.

Мій чоловік противник того, щоб гроші знаходилися на банківському рахунку, він вважає, що краще на них щось купувати, ніж відкладати постійно і щоб в банку був якийсь ризик нашим фінансам.

Але гроші, загалом, то вдома у нас ніколи довго і не затримувалися, а спускалися то на розваги, то на потрібні речі в будинок.

Ми жили, заробляли гарні гроші і вирішили, що буде краще, коли будемо вкладати наші заробітки в наше життя та побут, щоб коли з’являться дітки нам вже нічого не було потрібно, а гроші йшли лише на них.

Але ось нещодавно, що було дуже великим подивом для мене, я абсолютно випадково почула телефонну розмову Мого Миколи і його найкращого старого друга, він не був ще одружений.

Я звичайно не підслуховую ніколи подібного, не маю навіть такої звички, але на цей раз я не пошкодувала, що опинилася поруч і почула саме цю важливу, як тепер виявилося, для мене розмову.

Мій чоловік радив другові купити собі власну квартиру до одруження, щоб в разі розлучення, йому не довелося б ділити її з дружиною.

Він прямо так і сказав: раптом вона відсудить у тебе половину квартири, а так ти їй нічого не винен будеш зовсім. Я прикрила обличчя рукою, щоб не сказати нічого від подиву, адже ці слова просто ней2мовірно здивували мене.

Потім чоловік з усмішкою заявив, мовляв, щоб друг не поспішав зі шлюбом і для початку зважив всі плюси і мінуси такого вчинку.

Якщо це буде вигідно йому, то можна спокійно йти під вінець і одружуватися з будь-якою жінкою.

Ніколи б не подумала, що мій чоловік такий розважливий, я такого за ним не помічала жодного разу. Або як це назвати? Він так все продумав, що й не підкопаєшся.

Пару хвилин постоявши за дверима кімнати, я вирішила зробити вигляд, що нічого не чула і піти тихенько в спальню, адже навіть не знала, що можна сказати в такій ситуації.

Уже в іншій кімнаті до мене дійшло, що все наше майно записане лише на мого на чоловіка і навіть мій автомобіль, на якому я їжджу.

Чоловік більше освічений, більше розбирається в цій всій документації, цим усім він сам займався, я його навіть й хвилювати не хотіла, лише раділа, що він робить все сам. Для чого мені зайва морока?

Не думаю що це збіг. Або, може, я себе просто накручую, і не варто так хвилюватися та заспокоїтися.

У нас з Миколою завжди були і є хороші відносини. Не думаю, що він міг зі мною одружитися через якусь вигоду. Але як тоді розуміти ці дивні поради його другові, вони виглядають так, наче він прораховує все до дрібниць. Я ніколи не помічала, що він такий.

Кілька днів я не знаходжу собі місця, батьків своїх не хочу засмучувати, але не знаю в кого запитати поради. А близьких подруг у мене немає.

Запитати свого власного чоловіка про це безпосередньо мені якось не по собі.

Але факт залишається фактом, якщо мій чоловік захоче розлучитися, я залишуся без копійки за душею. Невже він і, правда, все продумав наперед, а я нічого всього не помічала? Надіюся, що в такому разі я зможу забрати хоч частину свого майна.

Чи можу я ще щось зробити поки не пізно?

КІНЕЦЬ.