Моя подружка Валентина і її чоловік Іван самі родом з міста.

А коли вони одружилися, то стали думати про те, щоб жити не в квартирі.

Вони просто мріяли мати свій власний будинок.

Батьки їм, особливо, не допомагали, тому подружжя вирішило купити невеличку хатину і гарно розбудувати її, адже обоє мріяли жити в приватному будинку.

Хату подружжя купило у невеличкому селі, яке близько розташоване до їх міста, щоб не далеко їздити на роботу, так як розуміли, що заробітки в місті будуть кращі набагато.

А згодом Валентина пішла в декрет.

Щоб легше жилося і мати якусь справу, моя подруга стала вирощувати розсаду, щоб продавати її і мати якусь копійку.

Валентина таким чином думала допомагати своєму чоловікові, адже розуміла, що йому одному важко буде тягнути сімейний бюджет.

Іван змайстрував для неї гарненьку тепличку.

Зете тепер вони мають свої овочі, зелень та фрукти.

Бували такі дні, коли грошей у подружжя не було, все йшло на будівництво і на столі у них були лише картопля та квашена капуста чи помідори.

А минулого року Валентина вирішила купити велику морозильну камеру, щоб менше готувати консервації.

Вона хотіла морозити фрукти, ягоди, зелень та гриби, щоб все було своє власне, корисніше за консервоване, і таким чином планувала, ще й гроші зекономити, щоб не купувати дорогі овочі та фрукти взимку.

Та згодом до Валентини звернулася її свекруха.

Вона дешево купила м’ясо, трапилася їй дуже вигідна ціна, і вона взяла багато та попросила, щоб заморозити його в холодильний камері в своїх дітей.

Валентина не відмовила, адже вільне місце ще було, а потім сестра чоловіка купила малини, теж попросила залишити в морозилці Валентини.

Родина приїжджала у вихідні дні, забирала частинами свої продукти, іноді могли просто взяти ключ і прийти коли нікого немає вдома.

Валентина дивилася на це спокійно, нічого недоброго не бачила тут.

Валентина довго не заглядала в ту морозильну камеру, а коли озирнулася, то там майже нічого не було.

Мама чоловіка й його сестра майже все вибрали по черзі, вони думали, що то Валентина бере і самі по трішки брали, сподівалися, що таким чином вона нічого не запідозрить, адже сама звідте бере.

А виявляється, що родина чоловіка забрала майже усе, бо Валя звідте нічогісінько ще не брала, вона користувалася маленькою морозилкою вбудованою в холодильник.

Валентина довго думала, чи варто про це з ними говорити, а коли наважилася, то почула у відповідь від свекрухи, що їй шкода для родини того, що що виросло на городі: гриби в лісі росли, ягоди теж, вона ж до них і не доклалася особливо.

Та Валентині образливо, адже гриби потрібно зібрати, відварити, самі вони в морозилці не з’являться, а ту ж зелень та фрукти теж виростити, само по собі нічого не росте.

Цього року свекруха з донькою знову просили заморозити свої ягоди на зиму, та Валентина цього разу відмовила їм, більше не хоче, щоб вони порядкувалися в її квартирі.

А вони образилися і вже відтоді не спілкуються ні з сином, ні з невісткою.

Але хіба моя подруга не права?

Що вона зробила не так?

КІНЕЦЬ.