Сьогодні моя сестра Валентина дуже шкодує про те, що тоді плакала та ще й довго просила чоловіка повернутися до неї назад, бо дуже хотіла зберегти свою сім’ю.

Валентині, на той час, здавалося, що все буде добре, як раніше і вони будуть жити гарно.

Але, на жаль, життя “після”, зовсім не таке, як життя “до”.

Валентина і Дмитро в шлюбі вже чимало років. У них є син, 25 років йому, він нещодавно одружився і живе окремо від батьків, в столиці.

Коли Валентина з Дмитром залишилися жити самі, чоловік став поводити себе незрозуміло, якось дуже дивно.

– Я останнім стала помічати, що Дмитро все більше і більше часу проводить в своєму ноутбуці, він взагалі дуже мало спілкується зі мною. Дивно, адже раніше він взагалі його відкривав рідко, фільми та футбол чоловік дивився завжди по телевізору. А це щовечора сидить, щось там друкує, та ще й посмішка загадкова на обличчі, очі радісні, щось говорить собі під ніс. Аж очі світяться. І, як тільки приходить вечір, все кидає і швиденько біжить до того свого ноутбука.

Моя сестра тоді ще відразу здогадалася, що Дмитро постійно переписується там з кимось, але чомусь говорити про це не хоче.

Сама Валентина від комп’ютерної техніки дуже далека, але в телефоні соцмережами користується іноді.

У ноутбуці виявилося не складніше.

Одного разу, цікавість дружини таки узяла верх, і вона відкрила ноутбук чоловіка, поки його не було вдома.

Краще б Валентина тоді цього не робила.

У соцмережах вона побачила листування Дмитра з якоїсь Ольгою.

Зрозуміло, воно було дуже особистим.

В очах темніло, літери зливалися докупи, Валентина навіть не зрозуміла спілкуються вони тільки віртуально або зустрічаються в реальному житті, то було складно уявити собі навіть.

Але найсумніше в тому, що вона була практично ровесницею їхньому з Дмитром синові!

Дуже прикро було у моїй сестрі на душі від всього того!

Зачинивши злощасний ноутбук, вона накапала крапель і стала чекати свого чоловіка додому, а той вже мав скоро прийти!

Коли ввечері повернувся Дмитро додому, моя сестра відразу вручила йому валізу, яку зібрала, поки чекала його приходу, і сказала, що все знає про ту Ольгу.

А потім, зовсім не слухаючи пояснень чоловіка, просто вивела його за двері.

Це її квартира була, дякувати долі, і вона вважала, що має на це повне право, після того, що чоловік її так зрадив!

Жінки люблять вирішувати все у одну хвилину. Ось згодом і моя сестра думала, що погарячкувала, приймати рішення, не проаналізувавши ситуацію, діяти на підставі тільки своїх емоцій.

Мовляв стала сумніватися вже сама в усьому, адже не вислухала Дмитра. А що як вона перебільшує? А може й нічого такого не було? Можливо це лише листування?

Але потім, починаючи аналізувати, розуміють, що вчинили, можливо, не правильно.

І потім Валентина стала думати, що може і немає нічого у них.

Дуже неприємно, звісно, навіть тільки від того, що людина, з якою вона прожила багато років життя, довіряла як самій собі, і раптом дівчині якійсь ніжності пише.

Але розум її все ж взяв гору над почуттями, і сестра згодом таки пішла до свого чоловіка.

Валентина здогадувалася, що він у своїй квартирі, хоч там і ремонт після квартирантів, але більше йому йти нікуди.

Прийшла вона до Дмитра, сказала, що погарячкувала і готова вислухати його. Чоловік її послухав, а потім дав зрозуміти, що він ще й образився, бачте!

– Я подумаю, – сказав спокійно Дмитро, – повертатися чи ні до тебе!

Повернувся чоловік до моєї сестрички через два дні тільки.

Сказав, що вже не збирається нічого пояснювати, що це Валентина його образила сама!

В принципі, в поведінці чоловіка моєї сестри ніяких інших ознак спілкування з іншими жінками не було: додому він вчасно тепер приходить, по телефону розмовляє рідко, гроші, більше, ніж на обіди, не витрачає.

Ось тільки цей ноутбук зовсім не дає спокою Валентині. Але після повернення, він його взагалі не включає.

Так і живуть відтоді, прірва якась утворилася між ними, не дивлячись на те, що наче все добре у них зі сторони.

Що тепер робити Валентина не знає, вона вже й не така щаслива у шлюбі, як раніше.

Живуть ось так, наче чужі люди. Валентина не знає, чи правильно вчинила, повернувши чоловіка в сім’ю?

Але в душі шкодує про це, просто було б перед ріднею соромно, а так поки ніхто нічого не знає.

А чоловік ту історію і згадувати більше не хоче, нічого не розповідає, що й як було, та чи було.

Мені дуже шкода свою сестричку. Навіть не знаю, якою порадою їй допомогти.

КІНЕЦЬ.