Зі своїм чоловіком ми були знайомі ще з самого дитинства.

Наші мама й тато працювали разом на заводі та часто заходили до нас в гості, щоб провідати, побути разом.

З Анатолієм ми навчалися в одній школі, а після навчання він зробив мені пропозицію вийти заміж за нього.

Я була щасливою, відразу погодилася і мої батьки були не проти.

Одружилися ми зі моїм нареченим лише тоді, коли закінчили університет.

Раніше гуляти весілля ми не хотіли, не спішили, хотіли спочатку перевірити наші почуття на щирість і час.

На весілля нам батьки чоловіка подарували великий будинок, вони давно знали, що ми збираємося одружитися, тому довго готували його для нас.

Щастю нашому не було меж, адже хіба можна мріяти про більше молодій сім’ї.

Ми щиро кохали одне одного, завжди підтримували у всьому, жили душа в душу.

Тому після весілля ми обоє вирішили, що пора нашій сім’ї поповнення.

Згодом я народила нашу довгоочікувану красуню донечку.

Ми були з Анатолієм дуже щасливі, а чоловік в ній душі не чаїв, завжди гуляв з нею, купував все.

Він був справжнім люблячим батьком і це не могло не тішити мене.

Я дивлячись на це все, тільки посміхалася і дякувала Богу, що в мене така чудова сім’я.

А коли нашій донечці виповнилося 7 років, ми з Анатолієм вирішили, що можна подумати і про синочка, завжди мріяли про двох діток.

Справи на роботі у нас йшли чудово, тому забезпечити та виховати двох дітей для нас зовсім буде не важко.

Анатолій мій працював в великій будівельній компанії, його там цінували та поважали, як хорошого фахівця.

Анатолій був хорошим архітектором, зарплата в нього була хороша.

Тому мені не доводилося ніколи багато працювати, адже чоловік дуже добре забезпечував нашу сім’ю.

Іноді я на замовлення пекла торти та короваї, за це я отримувала хоч невеличкий дохід і це було добре для нас.

Адже я могла теж підтримувати нашу родину.

Пекти я дуже любила, це моя спеціальність і в додачу хобі, мені подобалося це.

Але в основному я займалася вдома з дочкою та господарством, прагнула зробити вдома затишок і комфорт.

Якось одного разу, мені подзвонила моя мама і дуже просила, щоб я допомогла своїй двоюрідній сестрі, адже мої батьки не мають місця для неї.

В моєї сестри сталася неприємність, вона залишилася без будинку, з нього лише попіл, на жаль.

Проводка замкнула в старому будинку, і він повністю згорів коли та була на роботі.

Мама дуже мене просила допомогти сестрі, тій нікуди було піти, вона залишилася без даху над головою.

Катерина жила одна, дітей та чоловіка в неї не було, вона молодша за мене.

Якось, кілька років тому, ми з нею бачилися останній раз, і посиділи за чашкою чаю.

Сестра моя двоюрідна тоді мені розповідала, що їй дуже непросто одній, але особисте життя не складається зовсім.

Катерині на той час було вже за тридцять років.

Мені було шкода свою родичку, все ж не чужа людина, тому я погодилася і, порадившись з чоловіком, ми впустили її пожити до нас, поки та не підшукає для себе нове житло.

Як же я тоді помилилася, впустивши її у свій дім.

Ми з Катериною відразу дуже подружилися, стали хорошими подругами, адже я дуже шкодувала її, нікому не бажала такої доля, як в неї.

Сестра виявилася привітною і дуже розумною людиною, мені було цікаво вести з нею розмову, ми багато часу проводили разом.

Ми часто ходили відпочивати у парк і в кафе, просто відпочити та погуляти, адже я хотіла, щоб сестра відволіклася від своїх неприємностей і мала теж щасливе життя.

З моїм чоловіком вони також знайшли спільну мову дуже швидко, в них було багато спільних вподобань в музиці, в їжі.

Мені тоді це все здавалося лише дружнім та родинним затишком.

Але все частіше я ловила себе на думці, що Катерина часто дивиться та усміхається моєму Анатолію.

Сестра якось дивно жартує з ним, навіть їсти моєму чоловікові готує за власним рецептом.

Але це все, я списувала на те, що знову чекаю дитину і різні думки в голову лізуть.

Нещодавно в мене народився синочок.

Я відразу поверталася додому зі стаціонару найщасливішою мамою.

Коли я прийшла в наш будинок, перше що я побачила, це спаковані валізи.

Анатолій спокійно сказав, що кохає Антоніну і вони будуть жити тепер в нашому домі.

Я була здивована і розчарована.

В один прекрасний момент, я залишилася без чоловіка, одна з двома дітьми на руках.

Не можу зрозуміти, як так вийшло.

Де я помилилася та що зробила не так?

Я ж просто хотіла допомогти людині.

Що мені зробити, щоб повернути чоловіка в сім’ю?

КІНЕЦЬ.