Мене звати Наталія, мені 28 років. Моє життя змінилося п’ять років тому, коли я усвідомила свої незвичайні здібності. Я одружена з Михайлом, і у нас двоє прекрасних дітей: син Максим і дочка Ганна.

Ми живемо в затишному будинку в невеличкому містечку, і зовні наше життя здається цілком звичайним. Однак мої здібності до магії, які я успадкувала від прабабусі Олени, не дають мені спокою.

Я виросла у великій, але бідній родині, де нас було п’ятеро дітей. Я – старша, і з дитинства мене тягнуло до знань. У школі я вчилася відмінно, потім закінчила університет з червоним дипломом. З Михайлом ми зустрілися на роботі, і через два роки одружилися.

Моя прабабуся Олена була знахаркою і цілителькою. Люди її поважали і трохи боялися, бо її знання трав і заклинань здавалися багатьом містичними.

Коли її не стало, мені було всього 20 років, і незабаром після її смерті я почала помічати в собі дивні здібності. Спочатку це були віщі сни, потім здатність бачити і чути душі померлих.

Одного разу мені наснилося, що сусідський дім загориться. Я розповіла про це Михайлу, але він не надав значення моїм словам. Через кілька днів у будинку справді сталася пожежа, і сусіди ледве встигли врятуватися. Михайло тоді зрозумів, що мої сни – це не просто збіги.

Я почала боятися своїх здібностей, бо вони приносили мені страждання. Незабаром я зрозуміла, що можу передбачати нещастя і навіть впливати на події.

Одного разу я посварилася з колегою на роботі і в пориві гніву побажала йому зла. Наступного дня він потрапив в аварію. Я почувалася жахливо винною і старалася уникати конфліктів.

Михайло бачив, як мені важко, і запропонував поговорити зі своєю бабусею Варварою, яка жила в селі і славилася своїми знаннями про народну медицину і обряди.

Ми поїхали до неї, і вона уважно вислухала мене. Бабуся сказала, що у мене дар, який потрібно навчитися контролювати. Вона дала мені кілька порад і оберегів, щоб я могла захистити себе і своїх близьких.

Я почала дотримуватися її рекомендацій, але страх перед своїми здібностями не зник. Однієї ночі мені наснилося, що хтось із близьких серйозно захворіє.

Я не могла заснути і весь час думала про майбутню біду. Через кілька днів ми дізналися, що моя сестра захворіла і потрапила в лікарню. Я зрозуміла, що не можу просто ігнорувати свої передчуття.

Я почала шукати інформацію про подібні здібності і знайшла групу людей, які також мають екстрасенсорні здібності. Ми почали спілкуватися, ділитися досвідом і підтримувати одне одного. Це допомогло мені трохи впоратися зі своїми страхами і краще зрозуміти, як використовувати свій дар.

Моє життя досі повне труднощів, але я вчуся приймати свої здібності і використовувати їх на благо. Я стараюся не замикатися в собі і спілкуватися з іншими людьми, щоб не почуватися самотньою.

Мої діти ростуть і починають задавати питання про мої здібності. Я стараюся пояснювати їм все чесно і відкрито, щоб вони не боялися і не соромилися своєї мами.

Нещодавно ми з Михайлом вирішили переїхати в маленький будиночок в передмісті, подалі від міської метушні і людських пересудів. Це місце стало нашим притулком, де ми могли спокійно жити і виховувати наших дітей. Я продовжую вчитися контролювати свої здібності, допомагати іншим і надіюся, що з часом зможу знайти мир і спокій в своїй душі.

Життя триває, і я розумію, що мої здібності – це частина мене, і я не можу просто від них позбутися. Я повинна навчитися жити з ними і використовувати їх для допомоги іншим. Я надіюся, що зможу знайти свій шлях і навчитися контролювати свій дар, щоб не завдавати шкоди іншим і жити в гармонії з собою і оточуючими.