Після одруження я намагалась для свого чоловіка бути ідеальною у всьому. Мало того, що я працювала на роботі, я старалась аби в домі було чисто, завжди свіжа приготовлена їжа, випрана одежа і попрасована, та ще й встигала обробити город. Але коли у нас народився син, то життя змінилось.

Період дев’яностих, дефіцит, бракувало грошей, зарплати вчасно не виплачували. Настав період, коли треба було сина відправляти у дитячий садок. Своє робоче місце я втратила, і замість цього підробляла продавчинею у місцевому продуктовому магазині. Чоловій влаштувався водієм, але це не приносило нам великого прибутку.

Одного разу чоловік повернувся з роботи й побачив, що я в сльозах. Я так гірко плакала і казала, що втомилась від такого життя, весь час  думати чим прогодувати нашу сім’ю. Вчора була смажена картопля, сьогодні макарони, я залишила готову їжу на столі й пішла.

На наступний день коли я повернулась з роботи, я лягла на диван біля свого чоловіка і промовила: «я втомлююсь на роботі, мені не хватає сил працювати ще й на кухні вдома».

Після цього я справді стала менше готувати, чоловік із сином їли те, що було в холодильнику, але наступні дні чоловікові вже це все не дуже подобалось і почало його нервувати, хоча він розумів, як тяжко мені працювати на ринку. Стою цілий день на морозі, промерзаю до костей, а потім замість того щоб грітись у ванній, я цілий вечір готую їсти.

Було не просто, але ми витримали ці труднощі.

Я хотіла б дати пораду жінкам: якщо вам набридло стояти біля плити щовечора – не стійте, дайте собі відпочити. Відпочиньте декілька днів з чоловіком, насолодіться один одним, обіймайтесь. Якщо все ж він вас по справжньому кохає, то він завжди вас зрозуміє і підтримає. А якщо ні, то такий чоловік вам не потрібен!

КІНЕЦЬ.