Василь мешкає один. Він не захотів жити у місті. Село йому більше до душі. Тут тихо, затишно, красива природа та зовсім інша атмосфера. До того ж саме тут минали кращі роки його життя.

Василь звик до сільського побуту. Він був працьовитим та жив у достатку, заробляючи роботою тракториста та комбайнера. Навіть відкладати вдавалось. За заощаджені гроші планував придбати автомобіль.

Єдине, чого не вистачало у житті, то це кохання. Йому вже за тридцять, а другої половинки так і не зустрів. Заводив стосунки, але щойно дівчата чули, що Василь не планує покидати село, зразу прощались, пояснюючи, що в них інші плани. З Оленою він зустрічався більше місяця, але ця й дівчина мріяла про міське життя.

Одного похмурого осіннього вечора, коли люди починають топити грубки, аби зігрітися, Василь поспішав додому. Дорогою він почув, як голосно гавкає сусідський пес, а ніхто не виходить його заспокоїти.

Підійшов ближче, помітив, що на подвір’ї щось лежить. У темряві було важко роздивитись. Зайшов на подвір’я, а це сусідка баба Люда, лежить і не ворушиться. Не дарма Джим гавкав, він кликав на допомогу до своєї господарки.

Василь допоміг бабусі підвестись та відвів її до хати, викликавши швидку.

Поки чекали приїзду лікарів, дав їй знеболювальне та напоїв гарячим трав’яним чаєм. Старенька неабияк змерзла, бо ж лежала на холодній землі близько години. Коли їй стало трішки легше, подякувала, та промовила:

— Не хвилюйся більше за своє особисте життя. Все в тебе буде добре. Скоро матимеш діток, любитимеш їх, і своїх дочекаєшся.

Василь подумав, що старенька марить. Тому навіть не перепитував. Бабу Люду забрали в лікарню. Вона попросила Василя приглянути за господарством, поки приїде її онука з міста.

Якось чоловік помітив якусь метушню на подвір’ї у сусідки. Це приїхала онука та привезла бабусю з лікарні. Навколо них весело бігали два хлопчики років трьох та п‘яти.

Коли прийшов Василь, Оксана поралась на кухні, а баба Люда сиділа на ліжку із загіпсованою ногою.

Чоловік поцікавився, чи потрібна його допомога.

Оксана подякувала й запросила ввечері на чай з пирогами. Тісто для них вона якраз закінчила місити. З цього почалось їхнє спілкування.

Василь дізнався, що Оксану зрадив чоловік, залишивши одну з малими дітьми. Тепер їй нема де жити. Добре, що бабуся прийняла в себе.

Згодом Василь та Оксана одружились.

Тепер у них щаслива сім’я.

І скоро у синочків Оксани буде сестричка.

Баба Люда дивилась на них і задоволено посміхалась. Тішиться, що змогла поєднати два самотніх серця.

КІНЕЦЬ.