Хочу поділитися своїм щастям. Одружена вдруге, перший шлюб не склався.

Колишній чоловік любив тільки себе. Одне хороше все таки в цьому шлюбі- це мій син, моя гордість.

Постійні сварки, я йшла до батьків, потім знову поверталась. Терпіла думала, хто мене з дитиною захоче…

Коли синові виповнилось 3 місяці, змушена піти на роботу. Добре, що мама допомагала.

Адже колишній грошей не давав, тільки на саме необхідне.

Як потрібно було, щось купити синові то в нього ніколи нема грошей.

Але тільки свої потреби були на першому місці, машина, гарний салон, нові колеса…

Остання крапля- коли почав пізно приходити додому. На питання де був, відповідь одна – в гаражі працював.

Одного літнього дня, я вирішила з подругою і сином поїхати на річку. Коли побачила там чоловіка у компанії трьох дівчат, у мене пропав дар мови.

Це була остання крапля. Подавши на розвід, довго картала себе чи поступаю правильно.

Зараз скажу, що потрібно було давно розвестись, не терпіти все. Я зустріла чоловіка, який полюбив мене і мого сина. У нас появилась спільна дочка.

Різницю між дітьми чоловік ніколи не робить.

Я на стільки щаслива, що інколи здається, що все це було не зі мною.

Поглянувши збоку і побачивши як можна жити, не розумію сама себе, чого я боялась.

Хочу сказати всім жінкам, якщо ви хочете розлучитись і думаєте, що вас ніхто не покохає з дитиною.

Знайте це не так, завжди знайдеться людина, яка щиро полюбить вас.

КІНЕЦЬ.