Після свого декрету я відразу вийшла працювати на роботу.

Справа в тому, що у мене була гарна робота і досить таки хороша зарплата.

Але, разом з тим, був дуже щільний графік, я дійсно працювала багато.

Ми працювали з ранку до вечора, але начальник міг досить таки часто подзвонити у вихідні дні, або пізно ввечері, або просив залишитися після робочого дня, щоб оформити якісь звіти.

Звісно, що додатковий робочий час оплачувався в нас дуже добре, але часу на сім’ю залишається зовсім мало, а в мене ще й дитина маленька, добре, що мама моя живе недалеко і завжди нас з дитям виручає, але ж все таки я мама і маю багато часу проводити з малою дитиною.

Але і відмови начальник не сприймає, такий характер має, любить дуже відповідальних працівників, він каже, що в мене робота дуже відповідальна і я маю бути готовою до того, що в будь-який момент потрібно вийти на роботу.

Іноді нас просили навіть далеко не їхати, адже ми можемо бути необхідними на своєму робочому місті.

Загалом, прийшлося підлаштовувати своє життя під роботу, адже вона була того варта, в плані фінансів.

Та якось мені чоловік сказав, що мені потрібно міняти роботу.

Богдан розумів, що мені важко, що дитина рідко бачить свою маму, я мало часу можу приділити дитині і що роботи в моєму житті стало вже забагато.

Богдан сказав, що буде краще для всіх, якщо я звільнюся і буду шукати собі іншу роботу, нехай і з меншою зарплатою, але зі зручним графіком для себе і не далеко від нашого житла.

Ми з Богданом живемо разом в моїй квартирі, яка була в мене ще до нашого шлюбу, в чоловіка є автомобіль, він непогано заробляє, тому поки я шукатиму роботу нам вистачить на життя. Я добре подумала і погодилася з чоловіком.

Відразу, як я звільнилася, стала надсилати скрізь резюме.

Та Богдан просив мене обрати те, що мені подобається, за першу ліпшу роботу не братися, адже голодні ми не сидимо.

І я стала шукати краще робоче місце. Але зараз багато фірм переживають не найкращі часи, тому хороших вакансій не так багато, але в мене гарне резюме, я знаю декілька мов, тому була впевнена, що знайду хорошу роботу, просто потрібно трішки почекати.

А одного дня, під вечір, коли чоловік ще не прийшов з роботи, зайшла до нас його мама.

Ми з свекрухою розмовляли, попили чай з печивом, а потім вона мені, несподівано, каже:

– Ти вже вдома три місяці сидиш. Мій син сам працює, старається для сім’ї, йому важко одному сім’ю годувати. Якщо у тебе є совість, то навіть кур’єром йди працювати, аби копійку якусь заробити і допомогти дитині моїй. Мій син не віл, щоб все тягнути на собі.

Я навіть не знала, що мені сказати, не могла дібрати слів, щоб їй щось на це відповісти.

Свекруха мовчки одяглася і пішла. Коли чоловік повернувся я сказала, що так не можна.

Він скаржиться мамі, що я не працюю, але ж сам просив, щоб я звільнилася з роботи.

Виявляється про це Богдан абсолютно нічого не знав.

Він мовчки встав і, навіть не вечерявши, поїхав до мами.

Ввечері повернувся додому з великим букетом квітів і сказав, що така дружина, як я – справжнє щастя.

Він маму свою дуже любить і поважає, але ніколи не дозволить, щоб хтось втручався в наше сімейне життя  і тим паче з такими порадами.

Не знаю, що він мамі сказав, але ми зараз з нею дуже добре спілкуємося, про той день ніхто й не згадує ніколи, оминаємо цю тему в розмовах.

Я зараз працюю бухгалтером маленької фірми, яка знаходиться недалеко від нашого дому.

Заробляю зовсім небагато, маю 7 тисяч гривень у місяць, але завжди поруч з донечкою, а на чоловіка завжди чекає смачна домашня їжа.

В нашій домівці завжди чисто і затишно.

Я змінила роботу – і змінилося життя.

Не завжди потрібно ставити гроші на перше місце.

Але свекруха досі ображається на мене.

Як мені помиритися з матір’ю чоловіка?

ФКІНЕЦЬ.