Мати власне житло в теперішній час – це велика розкіш. Так і ми з чоловіком весь час переїжджаємо з квартири на квартиру. Все якісь недобросовісні господарі трапляються. Звичайно, ми з Миколою завжди шукали дешевше, а за низькою ціною часто ховається обман. Так сталося і цього разу.

Будинок старий, але квартира зі всіма зручностями та навіть умебльована. Господарка – старенька бабуся. Вона живе на першому поверсі, а цю квартиру дочки, яка зараз за кордоном, здає квартирантам. Все-таки хоч якась добавка до пенсії.

Марія Степанівна – досить приємна співрозмовниця. Вона нам ще в перший день розповіла про всіх сусідів, адже жила вона в цьому будинку майже 50 років. Заплатили ми за місяць вперед, тому претензій у господарки не було до нас.

Через декілька тижнів я стала помічати, що в квартирі речі лежать не на своїх місцях. Я запитала у Миколи, чи це не він переставляє речі, та він ніякого відношення не мав до дивних змін.

Одного дня чоловік приніс додому маленьку відеокамеру, яка за нашої відсутності записувала все, що відбувалося в квартирі.

Так він хотів довести мені, що нічого страшного не відбувається, а речі я сама перекладаю та забуваю про це. Увечері я поспішала додому, адже хотіла якнайшвидше подивитися зйомку прихованої камери.

Виявляється, що безневинна Марія Степанівна, коли нас немає вдома, щось шукає серед наших речей. Ще не додивившись до кінця, Микола зіскочив та побіг до шафи. Саме там він напередодні сховав гроші для наступної оплати за квартиру. Як не дивно, їх там не було. Додивившись до кінця ми побачили, що бабуля знайшла гроші та поклала їх собі до кишені.

Договору оренди у нас не було, тому заявити до поліції ми не могли. Та й сума була невелика. Вирішили поки що залишити все, як є, але шукати інше житло.

Цінних речей ми більше не залишали. Від сусідки я дізналася, що в цій квартирі дуже часто змінюються квартиранти. Тепер ми розуміли, чому так відбувається. Бабуся вирішила так нечесно отримувати добавку до пенсії.

Ми з’їхали тихо. Марія Степанівна засмутилася та все вмовляла, щоб залишилися. Але як можна залишатися жити у такої аферистки. Не відомо, що вона ще могла утнути за нашої відсутності. Ще б і речі виставила за поріг та сказала, що й зовсім нас не знає.

КІНЕЦЬ.