Зараз моя дружина сидить у декретній відпустці. З дня на день я чекаю, коли вона вийде на роботу, адже тягти всю сім’ю на собі виявилось дуже важко. Тим паче, до вагітності у Насті була дуже пристойна зарплатня.

До вагітності ми жили собі як всі нормальні люди. Тепер же навпаки, економимо на кожній дрібниці. Моєї заробітної плати не вистачає на трьох. Ви маєте розуміти, як зараз дорого утримувати немовля. Одні підгузки як то червона ікра. Тому я й пропонував Анастасії віддати малюка до ясел, а самій вийти на роботу.

Та вона ніяк на таке погоджуватись не хоче. А там ще її мама нормально мізки промиває, кожен день приходить і переконує, що сім’ю повинен утримувати чоловік, а жінка – законно сидіти вдома із малюком хоча б тих три роки відпустки. Ніякі садочки та няньки не дадуть дитині того, що дасть рідна матір.

«Якщо вистачає на хліб і воду, то скаржитись нема чого. Гроші як приходять, так і йдуть, а дитина виросте, то потім часу назад не відмотаєш».

Я таку теорію не підтримую, а точніше навіть засуджую. Якби Настя працювала, то ми б могли і для малюка давати все тільки найкраще, а не на всьому заощаджувати. Тоді всі були б щасливі.

Тепер майже все іде на дитину, а ми про себе дбаємо в останню чергу. Не встигну я отримати заробітну плату, як уже якісь костюмчики купляємо. Не розумію, чому всі так противляться яслам. Для мене це чудовий вихід із ситуації.

Хіба можна через дитину втрачати роботу та розвиток? Навіть якщо всі проти, то я все ж спробую пошукати хорошу няню . Настя просто не матиме виходу, як просто вийти на роботу.

Та даремно я ось так думав. Дружина мені заявила, що після пологів не встигла відпочити, привести себе до ладу. Наступні декілька місяців вона відвідувала зал, салони краси та прихорошувався. На це йшло ще більше грошей, тому я й не витримав. Взяв та й зірвався на неї.

На що Настя образилась та сказала, що по закону має право три роки посидіти вдома та бути із малям. Ось цього закону вона і буде дотримуватись.

В мене від такого життя скоро дах поїде.

КІНЕЦЬ.