Одну дівчинку вчили готувати. Мама була почесна кулінарка, тому багато часу проводила з донькою на кухні. Вчила пасерувати, гасити, варити, пекти, різати, замішувати, проціджувати, збивати…

Тоді збивали вінчиком довго! Міксерів не було. Та й інші кулінарні прийоми були трудомісткими. Потрібно було добре постаратися, щоб приготувати страву. А потім ця страва з’їдалася швидко. І знову готувати треба.

І шити дівчинку вчила мати. Багато шили самі. І прибирати так, щоби все блищало! Прати та прасувати.

Дівчинка після школи навчалася господарським справам. А мама лаялася і критикувала. Хто тебе заміж візьме, якщо ти не навчишся готувати?

Виросла дівчинка і вийшла заміж з великого кохання. Дуже любить чоловіка та дітей. Але готувати не любить. Найпростіші страви готує дітям. А з чоловіком вони люблять замовити суші чи в кафе сходити. Живуть щасливо. Але жодної складної страви вона не приготувала.

Чоловік готує із задоволенням. А для неї це заняття неприємне. Бо набридло. Об’їлася готуванням у дитинстві. Занадто багато та довго готувала. Навчилася. Але відчуває огиду до процесу.

А інша дівчина вийшла заміж, вміючи лише яєчню підсмажити. Вона жила в сім’ї, де харчувалися абияк, столовими продуктами та магазинними напівфабрикатами. Ситно, але несмачно. Батьки були славетними художниками, але погані кулінари.

А з дочки кулінарка вийшла чудова! Так вона любить свою ідеальну кухню, там відпочиває душею, готує муси, паштети, заливні, пироги пече, смажить та варить смачні страви. Батьки у гості приходять і не натішаться талантом доньки.

Хорошим можна наїстися. Якщо хорошого дуже багато і до нього примушують. Якщо радісне заняття перетворюється на обов’язок, поглинає все життя, якщо немає задоволення. І за першої нагоди людина радісно кидає те, до чого її примушували. І довгі роки відчуває огиду до цієї справи.

Тому хороше має бути на радість. Примушувати та нав’язувати небезпечно. Набридне людині хороше. Бо нічого доброго в ньому не лишилося. Суцільний примус.

Навіть у важкому навчанні має бути хоч маленька радість. І відпочинок. Семиярусний торт, який дванадцять годин готували, а потім упали без сил, радості може не принести. Особливо якщо його знову треба готувати.

А дзеркальні підлоги, які треба натирати щодня, вселяють огиду, а не бажання знову їх натирати оксамитовою ганчірочкою вісім годин. І рояль може стати не прекрасним інструментом, а знаряддям тopтури, від якого людина все життя шарахатиметься. Навіть якщо добре навчиться грати …

Радість має бути. І маленька особиста свобода. І невеликий відпочинок. У будь-якій праці, окрім каторжної. І у будь-якому навчанні. І у стосунках. Щоб не відбити назавжди бажання щось робити. Не вселити огиду.

І ще одне. Якщо не вмієш щось робити, любов навчить. Якщо заради любимих намагаєшся – навчишся швидко! Тому що любов та радість сприяють навчанню. І процвітанню. І нічого ускладнювати не треба. Семиярусний торт не обов’язково робити. Краще простіший, але з радістю та з любов’ю…

КІНЕЦЬ.