Одна жінка допомагала сусідці з дітьми: посидіти, доглянути, з дітьми клопоту багато, а чоловіка та бабусь немає. Допомагала від щирого серця. А сусідка одного разу сказала: “Тобі ж все одно робити нічого. Ти одна, ні дитини, ні кошеня. З дітлахами хоч спілкування у тебе є, заняття хороше!”

Жінка допомагати не припинила. Але після цих слів розгублено посміхнулась і відчула біль.

Або іншій жінці підкидали чужі проєкти; мовляв, доробіть, будь ласка, терміново треба! А одного разу додали: “Вам же додому поспішати не треба, там на вас ніхто не чекає! А ваша допомога дуже потрібна, добре ж бути потрібними хоч комусь!”

Начебто все правильно. Але боляче чомусь.

Або одному лікарю писали знайомі свої медичні питання, радилися з кожної ситуації. Лікар відповідав, це ж добрі знайомі! А потім йому сказали: “Ось ще таке турбує нашого дядька. Так зручно, що ви в мережі сидите весь час! Написав, отримав відповідь. І безкоштовно, і швидко! Ви ж все одно онлайн, швидко відповідаєте! Це вам для практики корисно!” “.

Малося на увазі, що лікареві особливо робити нічого, якщо він у мережі. А жити є на що. Раз безкоштовно відповідає. Та й чи багато лікареві треба? Білий халат та склянка чаю з бутербродом.

Або доброму чоловікові, який перераховував кошти благодійній організації, сказали: “Якщо у вас із грошима добре, ви ще сюди і сюди перекажіть кошти!”. Про “добре з грошима” – це тому, що виявляв щедрість та великодушність. І не знав, куди гроші подіти, правильно?

Ні не правильно. Але так безкорисливу допомогу часто оцінюють і використовують без тіні сумніви. Ось логіка та алгоритм:

1. Ви тому допомагаєте, що робити нічого.

2. Ви нікому не потрібні. На вас ніхто не чекає.

3. А гроші вам не потрібні, раз ви даремно працюєте і роздаєте свій хліб.

4. І це не допомагаєте. Це вам надають можливість попрактикуватися, правильно витратити гроші, позбавитися відчуття самотності, відчути себе потрібним.

Це ви повинні дякувати, виходить, так.

Ось після таких слів і подумайте, чи варто й далі тягти чужі тягарі. І витрачати своє жалюгідне непотрібне життя на цих прекрасних і великодушних людей.

Може, є більш корисні та важливі справи? І вдячніші люди?

Хоча за слова “подяка” споживачі відразу починають кричати, що подяки чекати не треба!

Але й невдячності, знаєте, теж чекати не хочеться. Це ненормально – невдячність та використання. Це дуже погано. А ви потураєте пороку, привчаєте до невдячності та споживання.

А споживачів легко впізнати з криків про непотрібність подяки і за цими словами: вам все одно робити нічого і гроші нікуди подіти! Ідіть сюди, от ярмо та оглоблі! Ви зможете добре провести час, якого у вас навалом! Вам же нема чим зайнятися і ви нікому не потрібні! Я зараз вас ощасливлю!

Ні дякую. Не треба. Є багато інших способів робити добро. Яке ми робимо не від надлишку часу та сил; а від надлишку добра. Але цей надлишок краще віддати нужденним та вдячним.

КІНЕЦЬ.