Мене звати Олена і мені 32 роки. Я вийшла заміж за свого чоловіка Сергія у 18 років. Коли навчалась на першому курсі університету. Через рік народилась наша донечка Єва. Сергій був хорошим батьком та чоловіком. Добре забезпечував родину, і вільний час проводив з нами. Хоча був зайнятою людиною. За освітою він юрист,і має власну адвокатську контору.

Через 6 років у нас народився синочок Максим. Чоловік в честь народження сина подарував мені розкішні сережки з діамантами. Згодом ми придбали більшу квартиру у центрі міста в новобудові.

Нашими сусідами виявилось молоде подружжя. Ми швидко знайшли спільну мову. Кіра та Рома виявилась дуже милими та привітними. Вони виховували доньку Настю, однолідку нашої Єви. Ми стали дружити родинами, святкували дні народження, Новий рік, влаштовували пікніки за містом.

Я могла обговорити з Кірою все на світі, ми кожних вихідних вибирались вдвох кудись на каву, ходили за покупками та й загалом проводили багато часу разом. Ми були найкращими подругами.

З Сергієм у нас було цілковите взаємопорозуміння та любов. Тому, коли він запропонував народити ще одну дитину я погодилась. Адже для багатодітних сімей є пільги, і до чоловіків, які мають дітей особливе ставлення. Я погодилась… Коли я втретє завагітніла, мені було вже 35.

Вагітність виявилась важкою, більшість часу я лежала на збереженні. Але це було того варте.  Але врешті-решт на світ з’явився здоровий синочок Дмитро. На виписку чоловік приїхав на авто з написом «Дякую за сина!» та величезним букетом квітів.

Після повернення з пологового будинку, я не впізнала свого чоловіка.

Де дівся мій турботливий та уважний Сергій? Який так мріяв про ще одну дитину? Я стала підозрювати його у  зраді. І недаремно…Ми більше не проводили разом час, вдома його майже не бувало та і дітям уваги не приділяв.

Одного разу я вирішила прослідкувати за ним…Попросила маму посидіти з дітьми, а сама поїхала на роботу до Сергія. Хотіла зустріти його після роботи. Рівно о шостій вечора Сергій вийшов з офісу, сів в авто і поїхав до готелю. Я поїхала слідом на таксі.  Біля входу на нього вже чекала…наша сусідка, і моя подруга Кіра. Вони палко поцілувалися біля входу, і вже збирались заходити до готелю.

Я не знала, як мені пережити цю підлість. Боялась, що від переживань зникне молоко. Ввечері, коли Сергій повернувся додому з “ділової зустрічі”, я сказала, що знаю про його походеньки. Він нічого не заперечував. Просто сказав, що більше мене не любить, але дякує за дітей, і буде їм допомагати.

Він залишив квартиру мені і дітям, а сам живе з Кірою на орендованій. Поки молодшому сину не виповнився рік ми не розлучитись. А я його досі кохаю, не дивлячись на  підлу зраду…

Як бути? Як повернути його в родину? Готова переступити через себе, лише б він був мій.

КІНЕЦЬ.