Кілька днів тому я дізналася, що перебуваю в любовному трикутнику: я, чоловік і коханка. Навіть і уявити собі не могла, що коли-небудь опинюся в такій ситуації.

В основному про такі ситуації я бачила по телевізору. На щастя, в житті в трикутники раніше на потрапляла. Завжди думала, що сім’я у нас міцна і ця ситуація ніколи мене не торкнеться. Зараз докладніше все розповім.

Одного ранку мені чоловік повідомив, що збирається після роботи піти в кафе на День народження до свого начальника. Звичайно, мені не хотілося, щоб він туди йшов, але відмовлятися від запрошення керівництва нерозумно.

Порадила чоловікові багато не пити на вечірці, і він пішов на роботу. Я спокійно зібралася і вирушила також на роботу.

Зазвичай протягом дня чоловік мені дзвонить часто, але в цей день ні разу не подзвонив. В офісі все було, як завжди: біганина, папірці і комп’ютер. Так швидко і промайнув мій робочий день.

Втомлена повернулася на громадському транспорті, хоча зазвичай додому мене возить чоловік. Прийшла і відразу стала готувати вечерю, думаючи, що чоловік скоро повернеться. Потім почала робити домашні справи і навіть не помітила, як було вже 11 вечора.

Стала дзвонити чоловікові, а телефон відключений. Подумала, що розрядився телефон. Почекала ще годину і вирішила зателефонувати начальнику.

-Вибачте за турботу, Ілля Іванович. З Днем народження вас, всього вам найкращого. Я дружина Петрова. Скажіть, а ви не могли б мені покликати чоловіка, а то додзвонитися не можу, – сказала я.

-Жінко, ви з глузду з’їхали чи що? Який День народження? Я вже давно сплю в своєму ліжку і до речі День народження у мене влітку, а зараз грудень, – сказав мені начальник.

-Вибачте, я нічого не можу зрозуміти? Чоловік сказав, що у вас свято сьогодні, – продовжила я.

-Секундочку. Ваш чоловік сьогодні відпрошувався раніше з роботи. У вікно бачив, як він сідав в червону іномарку, за кермом якої сиділа блондинка, – додав мені начальник.

Після цих слів я прибувала в шoці від почутого. Якось швидко попрощалася з Іллею Івановичем і поклала трубку. Відразу стала думати, хто ця жінка. А тут повернувся чоловік такий задоволений і усміхнений. Відразу почав мені локшину на вуха вішати.

-Як погуляв, дорогий? – запитала я.

-Ой, кохана, і не питай, просто відмінно. Правда, начальник напився, і довелося його везти додому, – заявив мені чоловік.

-А на чому ти начальника віз на червоній іномарці і водій блондинка? – розгнівано сказала я.

Чоловік відразу все зрозумів і опустив голову.

-Як ти про неї дізналася?

-Начальник подзвонила, і він мені розповів. Та й День народження у нього влітку. Я тебе уважно слухаю.

-Познайомився з нею на бізнес зустрічі і з тих пір все закрутилося. Її звуть Марина.

-І давно ти мені роги ставиш? – кричала я.

-Вже два місяці, – прикро говорив чоловік.

Тут у мене зірвало дах, і стала бути його по обличчю, а потім вигнала з дому, зачинивши двері. Пішла в спальню стала ридати, а в голові думки і стpaх, що він піде назавжди. Пішла відкрила двері навстіж і пішла на кухню. Чоловік слідом зайшов, сів за стіл і став говорити:

-Я можу зовсім піти з дому, якщо ти цього хочеш.

-А ти сам чого хочеш? – обурено говорила я.

-Хочу з тобою залишитися, але і коханку не покину. Не повіриш, але я люблю вас обох. Ви мені обидві потрібні, – каже чоловік.

Почувши це, я ледь не схопилася за ніж, але стрималася.

-Робимо так. Ти збираєш речі і йдеш з дому. На розлучення сама подам. Твоя відповідь мене не влаштовує.

Чоловік спокійно встав із стільця, зібрав речі і пішов. Я залишилася одна в кімнаті і не розуміла, як можна любити одразу двох. Та й взагалі, як він любив, раз зважився на зраду.

КІНЕЦЬ.