Цьогоріч свята в нашому домі перетворились на справжнісіньке жахіття. Ми хотіли відсвяткувати з дітьми, адже нарешті зробили гарний ремонт у своїй квартирі. До цього змоги такої не мали, мусили дітям допомагати.

Усе життя ми з чоловіком дуже багато працювали. Жили в гуртожитку доволі довго, адже обидвоє сільські прості люди. Згодом їздили на заробітки, аби нарешті придбати житло.

Квартиру купили, двокімнатну, без ремонту, проте в гарному районі. Ми мріяли, що зробимо перепланування і добудову, адже житло було на першому поверсі. Та це ніяк не виходило. То були потрібні гроші на навчання, то син одружуватись зібрався.

І ось зараз діти нарешті дорослі. Син живе з дружиною в Польщі. А донька з чоловіком в обласному центрі орендує квартиру. Тож кілька років ми відкладали кожну копійку, економили на всьому і нарешті зробили ремонт. І якраз новорічні свята вирішили поєднати зі входинами. Запросили усіх найближчих.

Усім гостям надзвичайно сподобався наш ремонт. Особливо дочці. Раптом Люда почала:

– Ну тепер квартиру й продати вигідніше можна!

– А чого б ми її продавали. Ми щасливі, що на старість будемо мати нормальні умови.

– І нащо вони вам? Я думала, що ви квартиру до продажу готуєте.

– Нащо?

– Як нащо? Аби нарешті мені допомогти з житлом. Я вагітна, ми не можемо увесь час орендувати квартиру.

– В тебе є чоловік, нехай він про це подбає.

– А чого б вам в село не переїхати? Там на старості краще буде! А за гроші від квартири ми б нарешті собі житло купили.

Всі гості спостерігали за цим шоу мовчки. А я була ладна крізь землю провалитися. Врешті Люда зібралась і пішла геть ображена.

Відтоді вона вже тиждень зі мною не говорить. А я не знаю, де помилилась. Хіба донька не розуміє, що навіть, якби я віддавала квартиру дітям, то ділила б її на обидвох, а не лише їй.

А ви як гадаєте, як ми з чоловіком маємо вчинити?