Нещодавно ми з чоловіком глянули на нашу квартиру і вирішили, що час би щось оновити. Все виглядає непогано, адже свого часу ми вклали у ремонт та меблі солідні гроші. Просто набридло вже трішки, захотілося змін.

Все ж таки ми в’їжджали в цю квартиру ще наприкінці нульових. Так ось, ми надумали змінити меблі в спальні та на кухні.

Вивезти старі меблі просто на смітник було б безглуздо, адже там ще все гарне. Тому вирішили, що запропонуємо дітям забрати. Вони тільки нещодавно в’їхали до нової квартири і закінчили там косметичний ремонт. Ми з чоловіком допомогли їм із першим внеском, позичили грошей і на ремонт. Але вони досі там сплять на надувному матраці та їдять на підлозі. От ми й подумали, що їм не завадять обновки.

Але не таку їхню реакцію я розраховувала, якщо чесно. Невістка, коли почула нашу пропозицію, губи стиснула, скривилася. Син наче зрадів, але реакція дружини зменшила його запал. Я спитала, що не так. Вона тільки й пробурчала:

«Моя мама ніколи нам не запропонувала б старий непотріб. Вони б нам нові меблі купили».

Мене це сильно зачепило. Значить, невістка думає, що якщо ми у віці, то нам нові меблі ні до чого. Мовляв, краще молодій сім’ї допомогти, аніж собі щось купувати.

Але ж ми вже й так допомогли з квартирою та ремонтом. А вони самі недалеко просунулися, тільки на матрац вистачило. Тепер ще носом крутять від добрих меблів.

Я тоді не витримала і сказала їй:

«Дітино, давай ти спочатку накопичиш хоча б на такий старий непотріб, а вже потім говоритимемо. А поки у вас вдома дешевий матрац і пара табуреток, нам з тобою говорити нема про що. Не хочеш меблі, ми їх викинемо!»

Від ідеї оновити меблі я не відмовилася, а вони вирішують тепер.

Я одружена вдруге. Мій чоловік дуже привʼязаний до матері. Свекруха в принципі не стара жінка, 50 років, у розлученні, практично не працює, нещодавно звільнилася. Єдиний її дохід – до неї

Євгенія вже давно підозрювала чоловіка у зраді. За останній рік той став виявляти менше уваги до дружини та взагалі з’являтися вдома. То в нього нарада, то завал на роботі. А

Мені 30 років. Я виросла у зразковій сімʼї: люблячі одне одного батьки, старша сестра-подруга, сімейні цінності, любов і мир у сім’ї, середній достаток без розпещеності, досягнення цілей лише самотужки. Я