– Ну так у них стіл здивував, – розповідаю я кумі по телефону про те, як ми сходили в гості до наших спільних знайомих на вихідних.

Люди наче більш-менш заможні, квартира хороша, машини мають, дітки на дорогі гуртки ходять. Але на стіл замість нормальних салатів виставили просто консервацію.

Ну хто зараз ставить на стіл консервацію? Та ми її навіть у будні вдома не їмо, якщо чесно. А це ми з чоловіком пішли до наших друзів на вихідних на день народження господині Ірини. І отаке побачили на столі.

Стоїмо ми, значить, у коридорі, роздягаємося, Ірина з порога радісно:

— Заходьте, заходьте, я вам така рада! Вибачайте, що не наробила олів’є, не встигла, але сьогодні все домашнє!

Ми з чоловіком переглянулись. Ну гаразд, думаю, може, дійсно домашнє щось, фермерське – у Іриного чоловіка ж батьки в селі живуть.

Проходимо в кімнату, а там стіл уже накритий. І що я бачу?

Огірки – великі такі, перезрілі, аж жовтуваті, плавають у мутному розсолі. Помідори, всі з тріщинами, мовби їх ще восени зібрали, але так і не доїли.

Грибочки – ну, може, ще більш-менш, але не для свята ж! Кабачкова ікра в тарілочці, така темна, як із бази в 90-х. І оце головне – шпроти. Ціла тарілка шпротів, зверху зеленню притрушена.

Я ще мовчу, думаю, може, м’ясо зараз винесуть, якийсь гарячий салат, але ні – є ще банка лечо, просто висипана в салатницю, Навіть не розмішали. І оселедець! Причому не шматочками, а просто дві рибини лежать на тарілці цілі!

Чоловік мій сидить мовчки, очима мені показує, мовляв, не кажи нічого, будь ласка. А я ж не витримую.

— Іро, – кажу, – а що ж гарячого?

Вона так гордо:

— Картопля з тушонкою зараз буде, не хвилюйся!

— Ну так, – вставляє її чоловік, – без хімії, без цих ваших ресторанних штучок!

Я ледь не поперхнулася шматочком хліба. Ну добре, думаю, зараз хоч якийсь торт винесуть. Але ні. Через годину Ірина гордо ставить на стіл відкриту банку згущеного молока та печиво, знаєте, таке  а-ля радянське, “До чаю” називається.

Ми з чоловіком перезирнулися ще раз.

— Ну, – кажу, – спасибі вам за гостинність.

І тут Ірина знову:

— Ой, ви вже йдете? А ми ще думали насіння полускати а в карти зіграти!

— Ні-ні, – кажу, – нам уже пора, діти самі вдома.

От скажиіть, це що, нова мода така – консервацією і тушонкою гостей годувати? Чи це просто вони настільки економні? Чи може, справді я не розумію щось у гостинності і святковому меню?

Джерело