– Самі ж кричали, що жити хочете окремо…

– Окремо – це означає самостійно, а не під наглядом!

– А хто вам заважає? Живіть!Так ні: треба цілу виставу влаштувати, людину довести до сліз… Невдячні!

…Рома з Дариною після весілля ніколи не розглядали варіант проживання разом із батьками. Лише самі собі господарі! Лише так!

Іпотеку та дітей вирішили відкласти років на три-чотири. Для себе пожити спочатку, притертись, плани уточнити.

А там і переїхати в інше місто можна, де варіантів більше. Батьки Дарини з розумінням поставилися до вирішення про дітей. Схвалили:

– Правильно все, у нас тут перспектив замало по роботі.

А ось матінка чоловіка довго зітхала, нарікала на недалекоглядність молоді. Вона скептично поставилася до такого варіанту. Все обурювалося, що зовсім недалекоглядними діти виявилися:

– Не бажаєте накопичувати на своє житло? Заощадити зібралися? Не розумію. Скупий двічі платить, забули? Гаразд, нехай… Переїхати надумали? Теж добре…

– Тільки була б своя квартира – здали, та гроші отримували б. На перший час, ой як добре було б. А вони вигадали – винаймати! Всю зарплату власнику орендованої квартири віддавати? Нема чого сказати, молодці!

– Мамо, а ти серйозно вважаєш, що ми через жадібність ось так? – посміхнувся син. Могли б купити – купили б. Не по кишені поки що…

– І знову не слухаєш, – з прикрістю скривилася Наталя Василівна. – Збирати треба, кажу ж. І з розумом до діла підходити.

– Ну, до мене чому б не переїхати? Дві кімнати порожні! Навіть велику віддам вам! Ізольована, не прохідна.

– Ні, – як відрізали обидва.

Рома від мами з’їхав, щойно випускником став, повернення не розглядалося з самого початку. Він одразу пояснив дружині, що цінних порад буде така кількість, що можна бігти якомога далі, і скоріше:

– Матері моїй нудно, а повчити когось – справжня насолода. А ще треба серіали обговорити, і тут сюжет важливо знати, бо образиться.

– Просто побурчати любить, ніс сунути, куди не слід… Усі нерви вимотає, коротко кажучи, – підбив підсумки Роман.

Дарина і не думала заперечувати. Сама не рвалася до свекрухи. Себе молода дружина до зразкових господинь не відносила.

Але й постійно вислуховувати критику не планувала ні від рідної матері, ні від свекрухи. Тому обидва ввічливо відмовилися, заявивши, що не бажають турбувати людину. Наталя Василівна образилася, але не стала сперечатися.

Роман уже тоді занервував, вважаючи, що мати щось явно задумала. І він мав рацію. Орендоване житло підібрати виявилося не простим завданням. Молоді люди зажурилися. І тут свекруха запропонувала чудовий варіант:

– У тітки Марії квартира вільна стоїть. Сама вона до доньки перебралася, а житло здавати надумала. Зі мною порадилася: адже сестра рідна…

– А я їй і кажу, що вам треба б допомогти. Ну то що? Заощадите якусь копійку, та і не чужим людям гроші платити.

Молоді люди вагалися, попросили час на роздуми. Помітивши це, свекруха розвинула бурхливу діяльність. Жінка швидко під’єднала сестру, обговорила з нею головні моменти. І почала закидати кілька аргументів.

Свекруха повідомляла Дарині, що до них ніхто не приїжджатиме з перевірками, ніякого занепокоєння від родички не буде. Та й людина не чужа, не скривдить, не обдере, як липку.

– Вам же гроші треба накопичувати на своє житло. Набагато швидше потрібна сума набіжить. Ще й платити можна буде по-родинному, тобто набагато менше, ніж зазвичай. Навіщо позбавляти себе таких бонусів?

Молодята зрозуміли: після такого піклування не зручно відмовлятися. Та й навряд чи знайдуть вони такі вигідні умови.

Знову ж таки: господарі далеко, перевірок ніяких… Якщо що – знову користь, родичка! Не доведеться свої права відстоювати та доводити, що не винні. Навіщо відмовлятись?

Роман зателефонував тітоньці, та про все домовився. Щоправда, вже тоді здивувався, бо не надто сума оренди відрізнялася від ринкової.

Але потім подумав, раптом мати знову щось недочула, чи не зрозуміла… Не вперше. Але перебралися, розмістились і почали обживатися.

Перші три місяці все було чудово. Гроші переказують на карту, жодних перевірок, спокій і тиша. Навіть свекруха приходить лише зрідка: надто далеко їздити. Але потім усе змінилося.

– Ромо, це тітка Марія. Мені терміново гроші потрібні. Перекажи наперед. І ще, скарги на вас, племінничок. Галасуєте занадто. А сусіди в мене похилого віку.

І ніяких аргументів не слухає! Вона має рацію – і все тут. Сусіди брехати не стануть.

Далі більше: то договір переукласти, то нові обставини з’ясувати, то врегулювати претензії… І всі дзвінки закінчувалися одним: форс-мажор, терміново перекажи гроші раніше.

Раптом власниця заявила, що хоче побачити стан, у якому знаходиться її квартира. Ні, не приїде, камера є… От і провести їй екскурсію онлайн… Виконав бажання Рома. А йому у відповідь:

– То чому шпалери так відійшли від стін? Чи не бачиш? Зовсім із зором погано? Невже підклеїти не можна? А, зрозуміла, чекаєте, поки відваляться і все переклеювати…

– А двері які! Замок зламали? Як же ні? Ану… Я ж бачу, точно зламали… Та зрозуміла, замінити треба все одно…

– Ой, ну ніякого вміння господарювати у вас немає. Батюшки, а посуду ж у раковині брудного скільки… Дарина зовсім закинула господарство, чи що? От ледарка!

Дружина, коли Роман розповідав про дзвінок, тільки рукою махнула, бо вже кілька днів вона приповзала з роботи, як вичавлений лимон.

Але міркування тітоньки їй не сподобалися. Рома відкрито заявив, що з посудом самі розберуться, решта ж, якщо треба, нехай власниця і вирішує сама.

Того ж вечора у квартиру влетіла розлючена свекруха:

– Ви чого мене перед сестрою ганьбите? Ти, Ромо, яким тоном із тіткою розмовляєш? “Вам треба – ви й приїжджайте”, – передражнила мати сина. – Вона вас, між іншим, собі на збиток пустила … а подяка, значить, така?

Дарина щойно закінчила зводити звіт, голова розколювалася. Чоловік лише глянув на дружину – одразу матінку на кухню провів, пошепки говорили. Поки вони з’ясовували все, дружина пігулку випила і заснула.

Розповів він їй про результати розмови наступного дня. Перед тіткою він перепросив, гаразд, не зменшиться з них.

Та й мама наполягала. Ремонт вирішили зробити власним коштом. Суму витрат вирішили включити в оплату за оренду, якщо чеки їй всі нададуть.

Ці умови можна було прийняти, бо до ладу житло все одно треба приводити. Тож навіть раді були. Кожен пункт витрат доводилося узгоджувати із тітонькою.

Але вона не сперечалася, з усім погоджувалась. Та й вийшло, що три місяці можна жити без оплати. Тільки через місяць Марія зателефонувала, бо гроші їй потрібні.

– Форс-мажор знову, потім без оплати – перенесімо…

– Так ми в ремонт вбухали всі заощадження! – обурився Роман. – З чого вам платити?

– Ой, не треба вигадувати, я знаю, що ви там намудрили… Не стала вже засмучувати, та наробили ви такого, що переробляти доведеться. Це витрати знаєте які?

І тут племінник уперся: немає грошей і все! Ми так не домовлялися. Тітонька в крик, потім у сльози. Надзвонювати сестрі стала. Та знову примчала з криками, що знову її, мовляв, ганьблять перед ріднею.

І тут терпець Дарини та Роми урвався. Зрозуміли вони, що спокійно їм жити не дадуть. Швидко зібрали речі, та перебралися до тестя з тещею. А ключі Рома дорогою завіз матері.

Сильно лаялася Наталія Василівна:

– Ну, що за молодь пішла невдячна! Я для них все, в корж розбитись готова! А вони мало того, що людської поведінки не цінують, то ще й ганьблять мене перед сестрою…

До величезної прикрості матері, до її голосінь син поставився філософськи. А саме подружжя вирішило пожити з батьками дружини місяці зо два, максимум три.

Та й ті не проти. А там грошей назбирають і переїдуть до райцентру. Сили свої спробують.

Про свої плани свекрусі говорити не стали. Навіщо? Та й боялися подумки, що знову придумає, як їх ощасливити. Раптом у неї й там хтось із рідні мешкає?

Ще вирішить, що вона краще знає, як жити, та де! Хоча навіть від такого додаткового мотиватора користь їм чимала – поїхати, якомога швидше і, головне, якомога далі!

Не дарма кажуть, що з рідними не потрібно мати ніяких грошових відносин – собі дорожче вийде. А ви що скажете з цього приводу?

Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.