Ну дуже мені дивно, бо Беата до моїх дітей від попереднього шлюбу відноситься дуже холодно. В неї ж мали б проявитися материнські почуття.

Коли ми наодинці, то все чудово, а як тільки дівчатка повертаються від бабусі з дідусем, її наче хтось підмінює. Беата замість того, щоб приділити час дівчаткам, не випускає з рук телефон. Як мені поводитись в такі моменти? Коли вона таки зрозуміє, що з дітьми так не можна?

Розлучення з колишньою дружиною не було несподіванкою. Усі знали, що наші стосунки приречені, можливо, ще до нас. Вибачте, але не хочу плакати над тим, що вже давно минуло і як я вже писав, було неминуче.

Я намагався якомога швидше встати на ноги. Я не хотів оплакувати невдалі стосунки через наших дітей. Юлі на той час було чотири роки, а Андріані шість.

Я хотів їм показати, що і без мами зможу їх виховати гідними людьми, для них нічого не змінюється. Не ми перші не ми останні. Я до останнього вірив, що зможу знайти для них хорошу маму, але не все зразу.

Беата з’явилася якраз у потрібний момент. Вона була гарна і мила. Вона могла розсмішити мене і точно знала, що сказати, щоб мене заспокоїти. Шість місяців, які ми разом, були як сон. Я дуже щасливий, і Беата, звичайно, така ж.

Нашу ідилію можна описати просто. Найкраще і найпрекрасніше – це коли ми самі. Ми насолоджуємося чудовими прогулянками, дивимось улюблені фільми і цінуємо час поруч одне з одним понад усе.

Момент, коли діти приходять до мене від бабусі і дідуся, це вже щось інше. Раптом Беата зовсім замикається, не розмовляє ні зі мною, ні з ними, а тільки розмовляє по мобільному.

Я не хочу, щоб вона няньчилася з ними, але мені було б достатньо, якби вона хоч трохи цікавилася ними. Так було перші кілька місяців, тепер Беата зовсім відмовилася приходити до мене, як тільки дізнається, що діти не в бабусі. Вона миттю придумує різного роду виправдання.

Мені шкода, що все так відбувається. Я хотів би знайти свою рідну половинку, з яким діти могли б посміятися. Але Беата так не поводиться.

Вона не цікавиться моїми дітьми, не відчуває до них почуттів і не намагається їм догодити. Мені незручно наполягати на неї, але я  зовсім не так собі уявляв стосунки з іншою жінкою.

Я сподівався, що ми створимо нову сім’ю і Беата стане їх другою матір’ю. Але їй не до цього. Я не знаю, чому вона взагалі почала зустрічатися зі мною, коли добре знала, що в мене є діти.

Їй, мабуть, було зрозуміло, що це означатиме для неї набагато більше зобов’язань. Однак Беата сприймає це як гру. Їй подобається бути тільки зі мною, дітей за своїх вона не сприймає.

Чи варто мені зберігати наші з Беатою стосунки?

Чи прокинуться в неї коли-небудь до моїх дітей материнські почуття?

Джерело