-Ну чому я така негарна? – скаржилася Женя своїй подружці Лізі.

-Ну чому ж негарна? Ти оригінальна, з родзинкою, – парирувала Ліза, підфарбовуючи очі.

-Ага, родзинки геть по всьому обличчю, – пробурчала Женя, заглядаючи через плече Лізи в дзеркало.

Та відсунула її:

-Не заважай.

А Женя продовжувала.

-І волосся у мене руде і вуха великі.

Ліза повернула до неї своє гарне обличчя.

-Женька, та вгамувати ти. Не можеш хлопця собі знайти, дай оголошення в інтернеті, – пожартувала вона

-Ти що? Там таке можна знайти. Дякую за пораду, подружко, – образилася Женя.

-Ну ти не свою фотку постав, всього й діла, – вже дратуючись, сказала Ліза.

-Тобі добре радити, у тебе он скоро весілля з Дімою, – сказала Женя.

-Господи, та відчепися ти вже від мене. Пожартувала я. І на твою долю женихів вистачить. А я на побачення спізнююся, – не витримала Ліза.

-Ну і жарти у тебе, – відповіла Женя. – Звичайно, щасливі нікого не помічають…

Женя прийшла додому і розгублено покрутилася по дому. Жарт Лізи не виходив їй з голови.

-А ось і спробую. Кажеш, іншу фотку поставити, Лізочко. Так твою і поставимо. Так, зареєструватися і опа. Тепер я красуня Євгенія, яка шукає собі молодого хлопця, – задоволена Женя закрила ноутбук і лягла спати.

Вранці вона увімкнула ноутбук.

-Нічого собі, – ахнула вона. – Сорок повідомлень, – і з цікавістю стала читати.

На десятому вона зупинилася. Скрізь писали що попало. Хотіла вже все видалити і піти з чату, як її увагу привернула анкета молодого, симпатичного хлопця.

Він виглядав таким цілеспрямованим і розумним. Ось з ним Женя і завела листування. Він писав, яка вона хороша, як він мріє познайомитися з нею в житті. Але Женя, пам’ятаючи, про свій обман з фотографією, весь час йому відмовляла.

Пройшов місяць. Женя допомагала Лізі готуватися до весілля. Та вже вибрала весільну сукню, таку красиву і яка так їй личила.

Женя засумувала – от скоро і не буде у них з Лізою таких відносин, як зараз. Весь її час буде займати Діма, а потім і діти…

І вона зважилася, дала своєму віртуальному другу Віті свою адресу. Але Лізі вона про свій роман по листуванню не розповідала. А то б довелося про фото розповісти.

Вітя зрадів і написав, що як тільки вибере вільний час, відразу приїде. Женя заспокоїлася на якийсь час. Коли він збереться, Ліза з Дімою у весільну подорож поїдуть. А вона спробує все йому пояснити.

Не сподобається і нічого. Вона напрошуватися не буде. Хоча і шкода буде, хлопець судячи з повідомлень хороший.

Настав день весілля. Женя допомагала Лізі одягатися. І ось треба було Віті приїхати в цей день. Він прийшов до Жені, але її мама сказала, що вона у подруги і показала де та живе. Він і пішов.

Приходить, а в будинку ажіотаж. Всі бігають, метушаться. Він запитав, де йому знайти Євгенію.

Йому показали на кімнату, де чепурилася Ліза, а Женя робила їй зачіску. Вітя зайшов і вигукнув:

-Євгенія, я вас такою і уявляв, – і підійшов з квітами до Лізи.

Та злякалася і відскочила до вікна.

-Ви хто? І що вам треба?

Тут він помітив весільну сукню і схопився за голову.

-Я спізнився. Ти виходиш заміж. Женю, чому ти мені не написала? Я думав ти самотня.

Ліза здивувалася.

-Ви хто? Я вас взагалі не знаю і ніколи вам не писала.

І тут вийшла з-за фіранки, за яку вона сховалася, Женя.

-Вітя, ви мене вибачте. Це зі мною ви листувалися. А так, як я некрасива, я поставила фотографію Лізи. До речі познайомтеся. Вибачте мене, через мене ви тільки час витратили.

Вітя сів на перший-ліпший стілець і зітхнув.

-Знову обман. Минулого разу взагалі сорокарічна пані до себе заманила, ледве вибрався, – і подивився на Женю.

-Ти принаймні молода. І не сказати, що некрасива. Могла б і свою фотографію викласти. Не було б цієї плутанини. А тепер скажіть, коли від вас автобус в місто їде?

Ліза, дивлячись на засмучене обличчя Жені, раптом сказала:

-А ви поспішаєте, Вітя?

Він знизав плечима.

-Та ні. У мене три дні вихідних.

Ліза заусміхалася.

-Ну тоді я запрошую вас на своє весілля. А Женя вас з усіма познайомить. Може і дівчину тут по долі знайдете, а не по листуванню.

Вітя подумав.

-А чому б і ні. Весілля це завжди весело. Я згоден. Женя ви мені допоможете освоїться?

-Звичайно, – Женя сором’язливо кивнула.

Весілля і справді виявилася веселим. Женя з Вітею брали участь у всіх конкурсах і танцювали.

А після весілля всі поїхали. І Вітя і Ліза з Дімою.

Женя засумувала. І раптом через тиждень на її пошту прийшов лист від Віті.

“Я тут подумав. Ти мені сподобалася. Можна мені приїхати і познайомитися ближче?”

Женя півгодини скакала по кімнаті, а потім відповіла:

“Так, звичайно, так!”

Через три місяці вже Ліза допомагала Жені готуватися до весілля.

-Я ж казала тобі, що буде і в тебе щастя. У мене рука легка.

Женя засміялася:

-І фотографія теж.

Ліза фиркнула.

-Отож. Я всім щастя приношу. І нехай хтось скаже, що це не так…

КІНЕЦЬ.