– Мамо, де ви сьогодні знайдете таку невістку, щоб захотіла в селі працювати? Не розумію, навіщо вам з батьком стільки господарства. У двадцять першому столітті живемо. – Коли їж домашню ковбаску або курочку, не питаєш. – Так я і купити можу.

Тільки загинатися на ваших городах і з вашими тваринами не маю наміру. Незабаром, щоб не сваритися з батьками, Борис поїхав в місто, додому з’являвся рідко, говорив, багато працює, щоб батьки не ображалися. Коли через чотири роки повернувся – не впізнав Таньку

Борис повернувся з армії. Влаштувався на роботу трактористом. На вихідні дні з дружками ходили по селу.

– Одружитися тобі потрібно, пропадеш зі своїми дружками, – сказала мати, – ні, щоб удома що допомогти, так сновигає, даремно час переводить.

– Мамо, я працюю, у мене законні вихідні. Те, що у нас обори – не моя вина. Не розумію, навіщо вам з батьком стільки господарства. У двадцять першому столітті живемо.

– Коли їж домашню ковбаску або курочку, не питаєш.

– Так я і купити можу. Тільки загинатися на ваших городах і з вашими тваринами не маю наміру.

– Женись, приведи в будинок невістку і роби що хочеш, а мені помічниця буде хоч.

– Мамо, ви фільмів надивилися про село? Де ви сьогодні знайдете таку невістку, щоб захотіла коровам хвости крутити?

– А ось хоча б Танька, внучка Маріїна. Господиня, все встигає. На бухгалтера вчиться, батькам допомагає,, з хлопцями строга.

– Танька? Мамо, ви її пику бачили? Тому й не лазить, що це ж випити скільки треба, щоб з нею тільки поговорити. Ви хочете, щоб наді мною всі сміялися? – сказав Борис.

Незабаром, щоб не сваритися з батьками, Борис поїхав в місто, влаштувався на склад, працював вантажником. Винаймали квартиру ще з одним хлопцем.

Після роботи дівчатка – веселе життя. Додому з’являвся рідко, говорив, багато працює, щоб батьки не ображалися.

Минуло чотири роки. Мати попросила Бориса по весні приїхати допомогти на городі. Батько захворів, а їй одній важко було. Коли він йшов вулицею, побачив іномарку з іноземними номерами біля будинку Таньки.

– Мамо, а що це за машина стоїть? У них що, родичі які за кордоном з’явилися?

– Так, з’явилися. Таня живе тепер в Австрії. Заміж вийшла, за бізнесмена їхнього. Вивчилася, влаштувалася працювати на фірму якусь. А її чоловік теперішній приїжджав до нас, щось робив на цій фірмі. Запримітив Таньку, сподобалася, що розумна. Тепер вона мадам, вся така модна, а все тієї ж гарною дівчиною залишилася. Приїхала, рукава засукала і батькам допомагає разом з чоловіком. А ти так і ходиш бурлака.

– Ну чого ти, мамо, до мене пристала? Не хочу я одружуватися! Жінкам нинішнім тільки гроші подавай. Ось, бачила, навіть Танька, дарма що те, що убога, а й та собі багатого відхопила. Працювала б вона тобі – ага, зараз.

Увечері після роботи Борис сидів за хвірткою на лавці. Побачив, як довгий і худий чоловік сумки тягає в машину. Через час вийшла дівчина. Борис мало не захлинувся: «Не може бути! Неймовірно! Танька? Очманіти»! – сказав він уголос.

Струнка, елегантна, з короткою стрижкою дівчина прощалася з батьками. Від тієї, сільської Таньки нічого не залишилося.

Якби він зустрів її в місті, ніколи б не впізнав. Машина поїхала, батьки Таньки махали руками, а батько вилив відро води слідом, за сільським звичаєм, щоб дорога була легкою.

Борису стало сумно і самотньо. Він думав про своє подальше життя. Це реальна історія.

Тетяна і Борис жили на моїй вулиці. Таня проживає сьогодні в Австрії, а Борис так і не одружився. Їздить працювати в столицю, а коли приїжджає, ганяє по вулиці з дружками на скутері по селу.

Батьки крім курей нічого більше не тримають – господарство розпродали. Копошаться на городі та переживають за свого непутящого сина.

КІНЕЦЬ.