– Треба в п’ятницю як слід відіспатися…

– Даша відчинила шафу і дістала звідти одну зі своїх нових суконь.

–  А що? – ліниво простягнув Антон, лежачи на дивані перед телевізором.

– Ну, як що? У суботу на день народження до Катюхи йдемо, у неділю у них заручини з Женькою. Вважай –  одразу два свята, – натхненно відповіла Даша.

– Ну так, свята … У неділю у Женьки по-любому жалоба, – так само ліниво відповів Антон.

– Та припини! Вони така чудова пара, так кохають один одного! – обурилася Даша.

– З чого це ти взяла, що вони кохають одне одного? Просто Катька його обкрутила. Не здивуюся, що незабаром вона заявить, що при надії!

– А що, вони не кохають одне одного, на твою думку? – уже трохи стривожено спитала Даша, забувши про сукні та туфлі, які дістала з шафи кілька хвилин тому.

– Та звідки я знаю… Мені взагалі до цього немає справи! Я лише себе люблю! Ну і тебе, звісно, – відповів Антон, явно намагаючись закінчити розмову.

Даша подивилася на коханого, та насупилася. У дівчини склалося чітке відчуття, що Антон чогось не домовляє. Після цієї розмови на душі в неї залишився якийсь неприємний осад.

Вона вирішила відкласти контрольну примірку суботнього вбрання, сходила в душ і лягла спати. Антон вирішив додивитися фільм і обіцяв прийти в спальню пізніше, але як завжди затримався. Коли він прийшов, Даша вже давно і солодко спала.

…Даша та Антон жили разом уже два роки. Дівчина мріяла, що незабаром Антон зробить їй пропозицію руки та серця. А вона, звичайно, погодиться на цю пропозицію.

У них буде найкрасивіше у світі весілля, а Даша буде найпрекраснішою і найщасливішою на цьому святі. Про майбутніх дітей дівчина теж замислювалася, і часто уявляла, хто в них буде першим – хлопчик, чи дівчинка.

У Дашиних мріях все було ідеально, як на картинці. Тільки ось реальне життя трохи відрізнялося від мрій. Звичайно, дівчина відчувала, що Антон її кохає, купує подарунки.

Вони разом їздять відпочивати, ходять у кіно та у кафе у вихідні. Все це було, і скаржитися Даші, за великим рахунком, не було на що.

Однак у підсвідомості маячила невелика обставина, яка, особливо останнім часом, не давала дівчині спокою. Антон не поспішав із пропозицією руки та серця, попри те, що зустрічалися вони з другого курсу, і жили разом уже два роки.

Якщо Даша сама заводила розмову про весілля, то Антон або жартував, або просто перекладав тему, особливо не дослухаючись до слів коханої.

– Антоне, мені б так личіло твоє прізвище… – іноді дівчина заводила розмову здалеку.

– Дашо, ну яка різниця, яке прізвище? Кому це взагалі цікаво? Особливо зараз – у двадцять першому столітті живемо все-таки!

– Головне, що нам з тобою добре разом і це важливіше за всякі там папірці! – відповів Антон, намагаючись обійняти дівчину.

– Ну, а як же весілля? Хіба ти не збираєшся зі мною одружуватися? Я не хочу все життя прожити ось так, як співмешканці. Та й взагалі вважаю, що в сім’ї у всіх має бути одне прізвище!

– Продовжувала Даша.

– Та що ти знову причепилася зі своїм прізвищем! Взагалі, якщо чесно, не розумію, чому всім бабам такий важливий якийсь папірець про шлюб. Невже від цього щось зміниться у твоєму чи моєму житті?

Такі розмови між Дашею та Антоном виникали неодноразово. Дівчина, хоч і засмучувалася через це, але особливо не конфліктувала.

В глибині душі вона щиро сподівалася, що рано чи пізно вони з Антоном все одно одружаться і житимуть довго та щасливо у законному шлюбі.

…Познайомилися вони на другому курсі університету, і одразу сподобалися один одному. Спершу просто зустрічалися, на п’ятому курсі почали разом жити.

Батьки з обох боків були не проти, мовляв, дорослі, самостійні. Спочатку матеріально допомагали молодим.

Потім жити стало набагато легше, бо Даша знайшла першу роботу і не якусь, а в пристойній компанії з гарною зарплатою. Як тільки трохи набралася досвіду, розібралася, що до чого, так і додому замовлення почала брати.

У Антона справи теж просувалися, але не так добре і бездоганно, як у коханої. Він спочатку влаштувався працювати у якусь сумнівну компанію. Даша відмовляла його, але він не послухав.

– Ти нічого не розумієш! Там такий класний шеф. Вільного часу на роботі багато і зарплата просто захмарна. – натхненно говорив він Даші.

Виявилося, що хороша та своєчасна зарплата в компанії, куди влаштувався Антон, була виключно на папері. Вперше зарплату виплатили набагато менше за обіцяну.

Вдруге – затримали на цілих два тижні, а втретє – взагалі оголосили про якусь незрозумілу кризу, нічого не заплативши. Антонові довелося звільнитися.

Після цього було ще кілька спроб працевлаштуватись, але всі вони виявлялися провальними. В результаті Антон осів удома.

Можна сказати, жив на гроші нареченої, та й його батьки трохи допомагали, розуміючи, що на одну зарплату молодим просто не вижити.

– Антоне, я нам путівки в Іспанію придивилася, так хочу з’їздити, – якось сказала Даша.

– Угу, –  відповів хлопець, уткнувшись у екран телефону.

– Що, угу?! Що ти там у своєму телефоні все стирчиш? Краще б роботу собі знайшов нормальну нарешті! Тоді й путівки змогли б купити без проблем, і ще багато чого, – не витримала Даша.

– Слухай, як же ти мені набридла зі своєю роботою, весіллям, путівки якісь вигадала! Тобі хочеться з’їздити, от і їдь! А я й у батьків на дачі нормально відпочити можу, – Антон також підвищив голос.

– Ну ось і йди тоді до своїх батьків, а не лежи тут просто так замість меблів!

– Та будь ласка!

Після скандалу Антон справді зібрав речі та переїхав у квартиру до батьків. Лише довго там не затримався. Мати теж не стала терпіти сина, що день і ніч лежить на дивані.

Батько через знайомих знайшов Антонові якусь роботу. Через пару місяців Антон перепросив перед Дашею, подарував їй гарну каблучку, куплену з першої зарплати, і запропонував знову жити разом.

Дівчина на пропозицію погодилася. Вона справді кохала Антона. А те, що посварилися, так це в кожній парі буває – так міркувала Даша і знову почала мріяти про спільне майбутнє, швидке весілля та дітей, але особливо не порушувала цієї теми.

Розмови про весілля почалися знову, коли близькі друзі, Женя та Катя, оголосили про заручини. Молодята  збирали всю компанію на вихідні.

У суботу у Каті був день народження, а в неділю – Євген мав офіційно зробити пропозицію своїй коханій в присутності друзів і, звичайно ж, усі чекали, щоб  відзначити цю приємну подію.

Всю п’ятницю на роботі Даша думала над поведінкою Антона.

– Ну чому він не хоче одружуватися? І взагалі, розмови про весілля викликають у нього якесь шалене роздратування! – нарікала вона колезі Наталці.

– Та тому що не збирається твій благовірний з тобою одружуватися! Я тобі вже сто разів про це говорила і ще скажу! Йому просто зручно жити з тобою – розумниця, красуня, роботяща, готуєш смачно, та й у іншому теж…

– Ось він і влаштувався. Молодець! А ти ось сиди і чекай довше! Я не здивуюсь, що в нього і на боці хтось є! – Наполегливо стверджувала Наталка.

– Та ні! Антон кохає мене, та й я його теж. Я просто впевнена в тому, що ми скоро одружимося. Просто він… – Даша не встигла договорити розпочату фразу, бо Наталка перервала її.

–  Просто він від відповідальності бігає! А я тобі скажу тільки одне – тікай від нього і якнайшвидше. А інакше так і просидиш, або в старих дівах, або матір’ю-одиначкою він тебе зробить.

– Вічно з нього аліменти вибиватимеш, –  упевнено казала Наталя.

Даші не хотіла вірити у почуте. Дівчина щиро вважала, що вони з Антоном – чудова пара, і незабаром одружаться.

А заручини друзів, Каті та Жені, цілком можуть стати відправною точкою. Ось Антон подивиться на найкращого друга Женьку і теж захоче зробити пропозицію.

…На святкуванні дня народження Антон перебрав зайвого. Даша пішла шукати його, щоб запропонувати поїхати додому і стала свідком цікавої розмови.

– Ну, брате, завтра заручини, а там і весілля не за горами. Закінчиться наше з тобою  солодке життя, і дівчата… – з усмішкою говорив другові Антон.

– Ну, чому ж закінчиться. Дружина ж не стіна, як кажуть. До речі, перед весіллям можна було б і погуляти, –  сміючись, відповів Євген.

…Даша, обурена від почутого, поїхала з ресторану одна. Антон дзвонив їй неодноразово, але вона не брала слухавку.

Наступного дня між ними відбулася відверта розмова. І Антон навіть не намагався заперечувати факт зрад зі свого боку.

– А ти що хочеш сказати, що ти мені ні з ким не зраджувала! Та бути такого не може! – Спробував він викрити Дашу.

Дівчина нічого не відповіла, бо визнала подальшу розмову безглуздою. Вона викреслила Антона зі свого життя назавжди.

…Заручини Євгена та Каті відбулися. Даша не пішла на свято, вибачившись. Послалася на погане самопочуття.

Пізніше Даша намагалася попередити подругу про небезпеку та зради з боку Євгена. Катя не повірила і навіть образилася на Дашу.

Весілля Жені та Каті таки відбулося. Дашу ніхто не запрошував, та вона б і не пішла. Тільки пізніше вона дізналася, що Катя та Женя розлучилися буквально через рік після весілля.

Ходили чутки, що пара розпалася через постійні зради молодого чоловіка. Але Даша у ці розмови особливо не вдавалася.

Вона була щаслива, насолоджувалася самотністю та спокоєм. А в глибині душі все одно вірила, що рано чи пізно зустріне того чоловіка, який її щиро покохає…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.