Мама вимагає розділити гроші з продажу квартири на трьох, хоча її чоловік до цієї квартири взагалі не має відношення.

Мамин чоловік міцно їздить їй по мізках, а сама мама дуже боїться втратити штани, тому догоджає чоловікові та тріпає нерви мені, вмовляючи поділити гроші за квартиру на трьох.

Мене вся ця ситуація доводить до божевілля, бо я й так із маминим чоловіком у паскудних відносинах, так тепер, виявляється, ще й грошей йому заборгувала з якоїсь радості.

Ні разу нічого хорошого від цього мужика не бачила, завжди тільки його кисла пика і почуття власної величі, яке заходить у двері навіть раніше, ніж його необ’ємне пузо.

Квартира, про яку йдеться, свого часу належала моєму батькові. Коли він з мамою розлучався, то переоформив житло на мене та на маму в рівних частках. Як я зрозуміла, мама виторгувала собі такі умови в обмін на відсутність претензій щодо аліментів. Принаймні їх тато ніколи не платив, наскільки я знаю.

Коли мені було тринадцять років, у маминому житті з’явився мужик, який “не побоявся взяти жінку з дитиною”. Хоча ще велике питання, хто тут кого взяв.

Мамин чоловік працював дуже епізодично. Я навіть не можу сказати, ким він працював. Щось пов’язане з будівництвом, але що саме, не можу сказати.

Принаймні вдома він не робив нічого, що могло б видати його спеціалізацію. Він взагалі нічого не робив, тільки їв, пив, дивився телевізор та постійно обурювався з будь-якого.

Працював дуже епізодично, переважно всю сім’ю годувала мама. Ні разу не чула, щоб вона хоч словом дорікнула своєму чоловікові в тому, що він три місяці пузо на дивані провітрює.

Натомість мені одразу після закінчення школи було заявлено, що мати не залізна, тягти нахлібників на своїй шиї не збирається, тому мені потрібно шукати роботу. Вчити їй мене нема на що.

Два роки складалася ситуація, що я і мати працюємо, а її чоловік удома прохолоджується, періодично на місяць виходячи на роботу. Мабуть, щоб зовсім до дивану не прирости.

Лаялися ми з маминим чоловіком страшенно, бо він жер на мої гроші, і мене ще повчав і намагався ганяти по господарству, я ж дівчина, повинна і зобов’язана.

Звісно, ​​я була не згодна, через що скандали й спалахували, а мати завжди вставала на бік чоловіка. Як же, йому важливо себе здобувачем відчувати, головним у будинку. А то, не дай боже, образиться і піде.

Як тільки у мене з’явилася нагода, я зібрала речі та поїхала жити в інше місце. Сил не було вже бачити маминого чоловіка і терпіти все, що діялося вдома.

Зараз я замислююся над покупкою свого житла. Для цього у мене є невеликі накопичення, плюс можна продати частину квартири, що належить мені.

Я з цією ідеєю прийшла до мами, говорю:

– Мені потрібна моя частка за квартиру. Тут кілька варіантів – або ти у мене її викуповуєш, або я продаю комусь на боці, або продаємо квартиру, а гроші ділимо.

Маму вся ця історія не влаштовувала в принципі, це ж треба якось ворушитися і щось робити, але коли вона зрозуміла, що відмовити мене не вийде, вирішила вибрати третій варіант.

Ми навіть виставили квартиру на продаж, але тут мама приходить до мене із заявою:

– Доню, я вважаю, що гроші треба буде ділити не на дві, а на три частини – третю частину виділити Миколі, він же мій чоловік. Ну, а як же, він десять років у цій квартирі живе, стільки вклав, а тепер йому нічого не дістанеться чи що? – Мама явно переказувала слова самого Миколи.

– Мамо, отямся, проблема тільки в тому, що він нічого не вклав, якщо тільки диван продавлював і унітаз просиджував. За десять років у квартирі навіть ремонту ніхто не робив.

– Дорогенька, він же тебе виховував – зайшла мама з іншого боку.

Тут я засміялася в голос:

– Виховував прямо, батька рідного замінив, ага. Ні, мамо, з продажу я отримаю половину грошей, а ти зі своєю частиною можеш робити все, що тобі заманеться. Хоч усі гроші своєму Миколі віддай, мене це не стосується.

– Якщо так, то я проти продажу. – заявила тоді мати.

– Ну добре, значить, я продам тільки свою частку, а тобі тоді, доведеться якось уживатись із сусідами. Я від свого не відступлюсь. Микола до цієї квартири не має жодного відношення, тож ні копійки йому особисто з продажу не піде, нехай навіть не мріє.

Мама вчора дзвонила, плакала:

– Ти мені з цим продажем все сімейне життя руйнуеш, могла б просто поступитися і всі були б задоволені.

– Ага, ось прямо всі, особливо я, напевно.

Зовсім вже через свого мужика головою поїхала, не знає, як йому догодити, щоби штани з родини не пішли.

КІНЕЦЬ.