Ми з моїм чоловіком Юрком жили в столиці в однокімнатній квартирі.

Маємо з ним двоє дітей.

Так вийшло, що ми люди не багаті, достаток у нас невеличкий.

Більше жило відразу придбати не могли, тому просто відкладали гроші, щоб в майбутньому здійснити свою мрію.

Згодом таки купити більшу квартиру для своєї сім’ї, щоб усім вистачало місця.

Гроші ми збирали, на жаль, не швидко, як того хотілося нам.

Адже заробляли не так багато, та й два декрети, один за одним, теж далися в знаки.

Але гроші хоч по трішки, але ми відкладали, і я, і Юрко економили гарно, адже розуміли, що це все для нашого кращого майбутнього життя і наших дітей.

А потім так склалося, що майже рік потрібно було сидіти вдома, були обмеження скрізь.

А з дітьми в однокімнатній квартирі було дуже важко і ми вирішили, що потрібно купити маленький будиночок за містом, типу дачі, але, щоб там можна було жити і взимку, адже часи непрості і має бути запасний варіант.

Грошей у нас було небагато, кредит невеликий хотіли взяти, але рахували середню зарплату, але цього не вистачало, вона у нас мала, тому відразу ми з Юрком вирішили позичити гроші в моїх батьків.

Мої мама й тато обоє нещодавно вийшли на пенсію, отримують мало грошей, але трохи заощаджень в них було, відклали, коли працювали.

Батьки мої нам гроші позичили, а ми обіцяли швидко віддати, бо розуміли, що вони віддали останнє.

Ми з Юрком відразу купили невеличку дачу цього літа, будиночок маленький, але є садок, город, пічка, криниця своя, там дуже красиво і затишно дуже.

Діти щасливі, адже вони весь день на свіжому повітрі, а не в тісній кімнаті всі разом.

А згодом, на жаль, з роботи мене звільнили, іншу шукати не стала, адже постійно сиділа з дітьми, бо часи непрості, діти мусили бути вдома.

Ми від столиці дачу купили дуже близько, адже чоловік працює в Києві, щодня їздить на роботу, а ми сиділи в будиночку своєму.

Трохи ремонт там зробили, чоловік дещо підремонтував паркан, загалом гарно тут і затишно дуже.

Свою квартиру здали в оренду, з цього й виплачуємо кредит, так легше борг повертати.

А те що заробляє лише один чоловік – йде лише на харчування і найнеобхідніші речі, я стараюся економити.

Виходить так, що батькам нам гроші повертати нічим, для них нашого сімейного бюджету не вистачає.

Тато з мамою заспокоюють нас, просять не хвилюватися, кажуть, що почекають, щоб ми не хвилювалися, якось воно буде.

Якось ми без попередження заїхали до них в гості.

Я, випадково, заглянула, а в батьків практично порожній холодильник, ходять в старих речах, у мами черевики з дірками.

Я вже пошкодувала, що позичила у тата з мамою гроші, їм самим непросто живеться.

Я тепер навіть не знаю, що робити.

Родичі кажуть, щоб я забрала їх до себе, а їхню квартиру здаватимемо в оренду, за це їм буде легше жити.

Але до себе я їх не можу забрати, на дачі всього дві маленьких кімнати.

Виходить ми знову з дітьми будемо жити в одній тісній кімнаті.

То для чого було купувати її?

Я заплуталась зараз зовсім з цими грошима, не знаю, що робити тепер.

Шкодую, що позичала гроші в стареньких батьків.

Але, як правильно зараз вчинити?

КІНЕЦЬ.