Старий пішов на заслужений відпочинок, а його змінив один з родичів. І ось тут все різко змінилося. Спочатку перестали nлатити премії, хоча обороти на фірмі не падали, а навіть і росли. Потім зарnлату стали затримувати на місяць-два.

А ось коли її перед Новим роком не дали (про премію всі давно забули), вирішив інженер, що з нього вистачить. З його знаннями і компетенціями він не пропаде. Тому прийшов інженер до директора. Мовляв, так і так, звільняюся. Відпрацювати два тижні, як за законом належить, не відмовляюся.

Того, хто прийде на моє місце, в курс справу введу, все розповім, всю інформацію, контакти та інше передам. Директор якось недобре посміхнувся, але заяву на звільнення підписав. Минуло два тижні. Інженер всі свої домовленості виконав і навіть більше того.

В останній день роботи на фірмі зайшов в бухгалтерію, а йому там тільки мінімальний оклад і ніяких конвертів, як зазвичай. Інженер обу рився, а начальники плечима знизують, мовляв, особисте розпорядження, сам знаєш, кого. Пішов інженер до директора, а той ногами затопав, кулаками замахав, охорону став кликати. Довелося інженеру піти ні з чим. Пройшов приблизно місяць.

Дивиться якось секретарка директорська, що їх воротам «газелька» під’їхала, непримітна. Звідти п’ять здорових мужиків в камуфляжі з автома тами вилізли, за ними — двоє в цивільному, у одного папка, в іншого ноутбук. Це nоліцейські приїхали, щоб фірму на предмет встановлення нелеrальних програм перевірити. І головне, знали шукачі nоліцейські, де шукати. Секретарка краєм ока в папери заглянула і обім ліла.

Там кожен документ у всіх подробицях був розписаний. Коротше, улов у nоліцейських був пристойний, на мільй онів п’ять софта лівого знайшли. А наступного дня податkова з перевіркою. А там взагалі капут настав. Але ж всього-то треба було інженеру його чесно зароблені rроші віддати. І розлу чилися б полюбовно. А так тепер на олівці у орrанів. Один раз вже попалися-то тепер часто до них будуть заходити, так як схильні до злоч инів.

КІНЕЦЬ.