Коли у Жанни виникають проблеми, завжди на допомогу приходить її мама.

Олена на пенсії, їй однієї хати нудно, тому вона з радістю виконує прохання Жанни та її сестри.

Вона часто приходить у гості, залишається ночувати.

Останнім часом мама дуже здала. Може, вік дається взнаки, може, здоров’я, але Жанна думає, що це самотність. На здоров’я мати ніколи не скаржиться. Та й перевіряє мама своє здоров’я регулярно.

Раніше мама була інша – владна, строга, чужої думки для неї не існувало.

Батько був, навпаки, поступливий, веселий і добрий. Він жартував:

-Якщо мама сказала, що муха це вертоліт, то вертоліт. І сперечатися марно.

Маленькими Жанна з сестрою переживали не догодити мамі, тож і вчилися добре, і домашні справи робили без нагадувань.

Мама якось уміла так подивитися, що мурашки по спині від її погляду бігли.

Мама не була зла, вона любила своїх дочок. Але емоції проявляла стримано. Навіть якщо щось зробили не так, як треба, вона мовчки переробляла.

Але подивиться так, що наступного разу зробиш, як треба мамі.

Святом для дочок було, коли мама відпускала їх із батьком гуляти.

Ось тут було справжнє свято непослуху! Вони втрьох робили все не так, як зробила б мама – їли солодощі, каталися з гірки, ходили по калюжах. Але то була рідкість…

Коли дочки вже навчалися у школі, батько почав гульбанити. Ось тоді у сім’ї почалися сварки.

Батько репетував, дуже сварився з мамою… Зараз Жанна вважає, що тоді батько протестував таким чином проти владної мами.

З часом сварки ставали все сильнішими.

Тоді дочки його незлюбили. Навіть коли він і благав його пробачити, дочки були непохитні, а мама навпаки пробачала.

Коли батько не гульбанив, у сім’ї знову панувала мати.

Батько дедалі частіше приходив додому веселий, з часом все ставало гірше і гірше. Для того, щоб купити біленьку, він продавав речі з дому. Мама плакала, благала його одуматися. Але все було марно…

Вже дорослі доньки допомогли матері виставити батька з дому, оформити розлучення. Тоді в сім’ї запанував спокій. Але мама змінилася, стала тихою, нетовариською, байдужою…

Дочки одна за одною вийшли заміж, мати залишилася в квартирі одна.

Часто ходить у гості до дочок, допомагає виховувати онуків, яких дуже балує.

Мама вкотре залишилася ночувати у Жанни.

Вклали дітей спати і пішли на кухню попити чаю. День був важкий, розмова не клеїлася, тож вони просто мовчки сиділи.

І в повній тиші мама раптом сказала:

-Знаєш, Жанно, а це ви винні в тому, що я зараз одна і без вашого батька… Це ви його тоді виставили. Тепер я зовсім одна…

Жанна оторопіла від несподіванки…

Ось так виявляється мама про них все життя й думала…

КІНЕЦЬ.