– Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік.

Я була відверто подивована, адже за 5 років, що ми разом, таке сталося вперше. Всі попередні рази Віктор просто забував про моє свято. Згадував лише тоді, коли приходив додому, а на столі його чекала святкова вечеря.

Я сама робила собі свято – купувала по дорозі з роботи букет, готувала вечерю, а чоловік обходився усними привітаннями і нічого не означаючими вибаченнями.

Але цього разу ще в середу він сам згадав, що у мене день народження в неділю.

Звичайно, що я зраділа. Сподівалася, що він готує мені подарунок. До того ж, у мене кругла дата – 30 років.

Святкувати нічого я не збиралася, планувала як завжди зробити для нас двох святкову вечерю.

Але в пʼятницю ввечері чоловік мене забрав з роботи і повіз в торговий центр.

– Треба купити продуктів, приготуєш щось смачненьке, адже прийдуть мої родичі, – в порядку інформації повідомив мені чоловік.

– Твої родичі? – здивувалася я.

– Так, мама з татом, сестра з чоловіком і дітьми. Вони всі хочуть тебе привітати. Тому треба належним чином підготуватися, – уточнив Віктор.

Мені ця ідея аж ніяк не сподобалася, з багатьох причин. З родичами чоловіка у мене не склалося з самого початку, вони люди з іншими цінностями, протилежними до моїх.

Але я собі подумала, що мені з ними не жити, а з чоловіком псувати стосунки теж не хочеться, тому найкращим рішенням буде дистанціюватися.

Та цього разу, оскільки вони самі захотіли мене привітати, я подумала, що не гарно буде відмовлятися, тому стала готуватися до свята.

В супермаркеті ми залишили 10 тисяч гривень. Чоловік вибирав лише найдорожчі продукти, казав, що не хочеться осоромитися перед родичами.

І все б нічого, якби він сам оплатив чек. Але коли ми дійшли до каси, Віктор мовчки складав у пакети продукти, а я витягла свою картку і розрахувалася, хоча і не мала наміру аж так витрачатися.

Всю суботу я простояла на кухні, готуючи різноманітні страви. Чоловік наперед сказав, що хоче бачити на святковому столі.

Але сам мені він не допомагав, бо зробив вигляд, що має справи в місті. Вдома його не було весь день. Я сподівалася, що він готує мені сюрприз.

В неділю я накрила справді шикарний стіл, як в ресторані. Але сама просто з ніг валилася. Втомилася так, що словами не передати. Навіть не встигла толком себе в порядок привести.

Першими прийшли свекруха з свекром. Привітали мене на словах, і на тому все. Я хоч і не чекала від них дорогих подарунків, але було неприємно.

Чоловік з татом вийшли на балкон, а свекруха почала мене розпитувати, чим я збираюся їх частувати.

Напругу між нами розрядив дзвінок в двері. Прийшла зовиця з чоловіком і дітьми. Племінники подарували мені малюнок, які самі намалювали, а сестра чоловіка просто сказала: «Вітаю».

В мене настрій зовсім зіпсувався, навіть не через те, що я не отримала подарунків, а через те, що усвідомила, що родичі чоловіка щойно ще раз продемонстрували мені своє ставлення до мене.

Сіли ми за стіл. М’ясо недосолене, салат – переселений. Такий вердикт винесла свекруха.

– Ти що, в честь свята хоч легенький макіяж не могла собі зробити? – з докором запитала при всіх мене зовиця.

Окремий розділ – тости. Свекруха встала, і замість того, щоб вітати мене, почала говорити, як мені пощастило, що я вийшла заміж за її сина, а то якби не він, то я б в дівках досі ходила.

– Бажаю вам діточок як на небі зірочок, – сказала зовиця.

Тост, начебо, непоганий. Але ж вона добре знає, що саме з цим питанням у нас є певні проблеми, і що мені не хочеться чіпати цю тему.

Вишенькою на торті став подарунок від мого чоловіка, а точніше – відсутність будь-якого подарунку. Чоловік не подарував мені нічого – ні квіточки, ні коробки цукерок, нічого.

А ввечері, коли всі розійшлися і я сама мила гору посуду, бо посудомийної машини у нас досі немає, Віктор підійшов до мене і запитав, чи мені сподобалося свято.

Не знаю, на яку відповідь він чекав, але я просто розплакалася. Хіба це свято?

Я вже навіть серйозно почала задумуватися над тим, а чи потрібна мені така сімʼя?

А яка ваша думка? Я себе накручую і перебільшую, чи чоловік і його родичі справді погано зі мною обійшлися?

Джерело