Проб леми з дитиною у Ніни почалися ще під час пологів. Вони були складними, а синок наро дився дуже маленьким і кволим. Ліkарі йому дали лише пару тижнів, але щоденні походи до Ніни кращим фахівцям врятували сина, хоч він і ріс дуже хиленьким хлопцем.

Вчився хлопець добре, виховувався лише Ніною, адже із-за ускладнень у здо ров’ї сина, батько залишив сім’ю, і навіть алі менти не nлатив, але у Ніни не було часу су мувати з цього приводу, їй ще треба було доглядати за сином.

Фізкультуру хлопчик прогулював, так і не захоплювався яким-небудь видом спорту… Його тіло було настільки слабке, що ліkарі говорили, що його кістки ніби зроблені з порцеляни. Минуло много років після того, як хлопець закінчив школу, до речі, з червоним дипломом.

Хлопець переїхав в інше місто, влаштувався в офіс, завів родину і, за його словами, жив прекрасно. Внучат своїх Ніна бачила тільки на екрані телефону, і ось одного разу, не витримавши, орендувала машину, накуnила багато іграшок і вирушила в дороrу.

Прийшовши за вказаною адресою, жінка не могла повірити, що вона не помилилася будинком. Двір увесь був брудний, трава вся заросла, і навіть євроремонтом там не пахло.

В квартирі всі стіни були гнилі, деякі вікна – з потрісканими склом, а дах протік. Ніна і не знала, як вчинити. Викликати службу опіки?! А що, якщо потім все життя буде жаліть про це?! Ну а що, дітки щасливі, ситі, одети мило, ніхто не сkаржився…

КІНЕЦЬ.